Засма́лювати, люю, єш, сов. в. засмали́ти, лю́, лиш, гл. Обжигать, обжечь; опаливать, опалить.
Засма́люватися, лююся, єшся, сов. в. засмали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Обжигаться, обжечься. Іванова хата запалилася, Іванова голова засмалилася. Чуб. III. 205.
Засмачи́ти, чу́, чи́ш, гл. Приправить (кушанье). Куліш пісний. Чом же ти його не засмачила? Грин. II. 177.
Засмерді́ти, джу́, ди́ш, гл. Завонять. В повітрі засмерділо смалятиною. Левиц. Пов. 188.
Засмерді́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Провоняться. Вже ввесь світ засмердівся ним (тютюном). Грин. II. 14.
Засми́кати. См. Засмикувати.
Засми́кувати, кую, єш, сов. в. засми́кати, каю, єш, гл. 1) Задергивать, задергать. Засмикали, як циган сонце. Ном. № 10057. 2) Сбивать, сбить съ толку.
Засміти́ти. См. Засмічувати.
Засмі́чувати, чую, єш, сов. в. засміти́ти, чу́, тиш, гл. Засорять, засорить.
Засміши́ти, шу́, ши́ш, гл. Уморить со смѣху. Засмішив мене. Константиногр. у.
Засмія́ти, мію́, є́ш, гл. Осмѣять, засмѣять. Люде чужії її засміють. Шевч. 28.
Засмія́тися, мію́ся, є́шся, гл. Засмѣяться. Як погляне, засміється, душа замірає. Чуб. V. 25.
Засмо́ктаний, а, е. 1) Засосанный. 2) Плохо уродившійся, болѣзненный. Жито… ледві од землі одлізло, — низеньке, жовте, засмоктане. Мир. ХРВ. 5.
Засмокта́ти, ся. См. Засмоктувати, ся.
Засмо́ктувати, тую, єш, сов. в. засмокта́ти, кчу́, чеш, гл. 1) Засасывать, засосать. 2) Сплачивать, сплотить (о водѣ въ землѣ). Вода засмоктала землю у кургані: зробила її твердою. Черном.
Засмо́ктуватися, туюся, єшся, сов. в. засмокта́тися, кчу́ся, чешся, гл. 1) Засасываться, засосаться. 2) Впиваться, впиться. Олег мови не кінчає, скочив як на муках, — йому в ногу засмокталась чорная гадюка. Рудан. IV. 31.
Засмоли́ти. См. Засмолювати.
Засмо́лювати, люю, єш, сов. в. засмоли́ти, лю́, лиш, гл. Засмаливать, засмолить. Коли ти смолою засмолений, каже вовк, то дай і мені засмолити бік, а то собаки обідрали. Рудч. Ск. II. 14.
Засмути́ти, ся. См. Засмучати, ся.
Засмуткува́тися, ку́юся, єшся, гл. Загрустить.
Засмутні́ти, ні́ю, єш, гл. Опечалиться.
Засмутува́ти, ту́ю, єш, гл. Опечалиться. Засмутувала на чужій стороні. Г. Барв. 410.
Засмуча́ти, ча́ю, єш, засму́чувати, чую, єш, сов. в. засмути́ти, чу́, тиш, гл. Опечаливать, опечалить. Не тіш мої воріженьки, не засмучай мене. Гол. I. 289. Не засмучуй мене тяжко. К. Псал. 102. Вона ж його не звеселила, тілько гірше засмутила. Мет. 145. Господь засмутив, Господь и потішить. НВолын. у.
Засмуча́тися, ча́юся, єшся, засму́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. засмути́тися, чу́ся, тишся, гл. Опечаливаться, опечалиться. Загубив гроші та так ся, небоженько, засмутив. Каменец. у.
За́снівка, ки, ж. Родъ шитья. Все пообшивані (рушники) заснівками. Кв. I. 111. Ум. За́снівочка.
Засні́жити, жу, жиш, гл. Покрыть снѣгомъ.
Засні́житися, жуся, жишся, гл. Покрыться снѣгомъ. Уже й сніг почав сіятись із неба, і гілля засніжилось мов заячим пухом. Мл. л. сб. 175.
За́сніт, ту, м. Головня зерновая, Ureda Segetum. Люде купують жито з заснітом, бо воно дешевше. Ковел. у.
Засніти́ти, ся. См. Заснічувати, ся.
За́сніток, тку, м. Зародышъ. Який кущ не вирви, то й заснітку навіть картоплі нема. Могил. у.
Засні́чувати, чую, єш, сов. в. засніти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Засыпа́ть, засы́пать, забить (чѣмъ-либо сыпучимъ). Побігла б по його сліду стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги спутано, очі заснічено — т. е. засыпано землею въ могилѣ. Г. Барв. 78. 2) — о́чі. Отвести глаза, отуманить, одурачить. Та вони, прокляті цигани, так тобі заснітять очі, шо ти й сам не зчуєшся, як і гроші їм викинеш. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Засні́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. засніти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Зарождаться, зародиться. І не засніти́лось на це (кому́). Нѣтъ этого и признаковъ, и не начиналось. Минуло їх (років) аж п'ять, а на щастя сиротам і не заснітилось. Св. Л. 112. 2) Покрываться, покрыться головней зерновой (Uredo segetum). Збіжжя заснітилося. Вх. Пч. I. 13. 3) Закупориваться, закупориться (о гнойной ранѣ),
