чу́ю, єш, гл. Слышать, заслышать, услышать. То удова теє зачуває. Чуб. V. 848. Заржи, заржи, сивий конику, рано на пашу йдучи, чи не зачує серце-дівчина, а в саду вінки в'ючи. Чуб. III. 118. 2) Чуять, почуять. Хутко зачує кішка, де сало. Ном. № 5741.
Зачува́тися, ва́юся, єшся, гл. Чуяться, чувствоваться. Їй не зачувалось, що вона іде усе низче та низче. МВ. (О. 1862. I. 98).
Зачудува́ти, ду́ю, єш, гл. Удивить.
Зачудува́тися, ду́юся, єшся, гл. Удивиться.
За́чужа, нар. Вчужѣ. Зачужа жаль. Ном. № 2255.
Зачумакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Начать чумачить. 2) Заработать чумачествомъ.
Зачуми́ти, млю́, ми́ш, гл. Зачумить, заразить.
Зачумі́ти, мі́ю, єш, гл. Очумѣть.
Зачу́млений, а, е. 1) Зараженный чумой. 2) Одурѣвшій. Чіпка стояв як зачумлений. Мир. ХРВ. 236.
Зачу́ти. См. Зачувати.
Зачу́ханий, а, е. Безпризорный, оставленный безъ попеченія. Як би прибрати, то й дитина була б гарна, а то нема рідної матері, то й ходить зачухане. Зміев. у.
Зачу́хатися, хаюся, єшся, гл. Зачесаться, начать чесаться вслѣдствіе зуда (о дѣйствіи, но не объ ощущеніи).
Зачухра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) О шерсти: растрепать. Зачухрала кужіль, що й прясти важко. 2) Быстро побѣжать. 3) Засѣчь (розгами). Улучай, каже, Іродів сину, а не то до смерти зачухраю. Стор. I. 137.
Зачу́чверіти, рію, єш, гл. Зачахнуть, закорявѣть.
Зачха́ти, ха́ю, єш, гл. Зачихать.
Заша́вкати, каю, єш и зашавкоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. Зашавкать, зашамкать. Св. Л. 303. Зашавкотів старий. Св. Л. 309.
Зашалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Обить шалевками.
Зашамота́тися, та́юся, єшся, гл. Засуетиться, зашевелиться. Зашамотались люди. Черк. у.
Зашамоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Зашелестѣть, зашуршать. В сінях щось зашамотіло. Мир. Пов. I. 158б. Зашамотіла дітвора. Сим. 193. Вінок той труситься, мов усі квіточки зашамотіли. Г. Барв. 83. Жита зашамотіли. Мир. ХРВ. 64.
Зашари́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Зардѣться, зарумяниться, закраснѣться. Енея очі запалали, уста од гніву задріжали, ввесь зашаривсь мов жар в печі. Котл. Ен. VI. 89.
Заша́рпати, паю, єш, гл. Приняться рвать, терзать.
Зашаруді́ти, джу́, ди́ш, гл. Зашелестѣть, зашуршать. Аф. Зашаруділа миша.
Зашастува́ти, ту́ю, єш, гл. На дворі тихо все було… ніщо нігде не зашастує, осика листом не жартує. Греб. 335.
Зашати́рити, рю, риш, гл. Замотать. Він у мене гроші зашатирив.
Зашахра́тися, ра́юся, єшся, гл. Замотаться. Припливло мені у думку: еге, був він багатир над усе село, одже зашахрався: де млини, де воли, де коні, де яка худоба, де що було, усе геть чисто поцінували. Васильк. у.
Зашварґота́ти, ґочу́, чеш, гл. 1) Заговорить быстро (о евреяхъ и пр.). 2) Зашелестѣть, зашуршать. Як жбурнув книжкою під поріг! аж листки зашварґотали. Св. Л. 230.
Зашве́ндяти, дяю, єш, гл. 1) Заходить. 2) Загрязнить ходивши.
Зашелесті́ти, щу́, сти́ш, гл. Зашелестѣть, зашумѣть. Коли щось зашелестіло: рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. I. 71. Важко зітхнув, аж листя зашелестіло. Стор. I. 107.
Зашепну́ти, ну́, не́ш, гл. Шепнуть. А сторожик як почув, зараз мені зашепнув. Гол. I. 144.
Зашепота́ти и зашепоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Зашептать. Зашепотіли люде. Г. Барв. 542.
Заше́птувати, тую, єш, гл. Зашептывать. Батюшка усе зашептував і записував. МВ. II. 204.
Зашеретува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) О зернахъ: размолоть на крупу. 2) О льдѣ: затереть. Сього року під Вознесенським льодом зашеретувало.
Зашеретува́тися, ту́юся, єшся, гл. Врѣзаться во что и увязнуть. Оце їхав та й зашеретувавсь у грязюку. Слов. Д. Эварн.
Зашерха́ти, ха́ю, єш, сов. в. заше́рхнути, хну, неш, гл. Подергиваться, подернуться, покрыться тонкимъ слоемъ чего-либо, напр. льда. Уже вранці, то-й водиця у кориті, де напувають товар, зашерхає. Греб. 403. Прийшов Петрусь, і сльози, шо ще не зашерхли, зараз і висохли. Г. Барв. 501.
