поворачивать, поворотить. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. Макс. (1849). 20. Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. АД. I. 15. В'я́зи зверну́ти. Свернуть шею. Г. Барв. 112. Ува́гу зверну́ти на. Обратить вниманіе. Що́ б він мені не росказував, а все було увагу зверне на те, що який гріх чіпати що чуже. Г. Барв. 360. 2) Сворачивать, своротить на кого (вину). Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Харьк. Звикли усе на инших звертати, а себе неповинними в своїй біді чинити. К. Гр. Кв. XXXII. 3) Возвращать, возвратить. 4) Только сов. в. Скинуть, сбросить. Кобила хоче лошя звернуть. НВолын. у.
Зверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. зверну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Возвращаться, возвратиться. Я ще… звернусь, поки ви приїдете. Г. Барв. 34. Пішов козак в Запорожжя, — коли б не звернувся. Чуб. V. 940. 2) Обращаться, обратиться. Звертається до козаків понуро і з грімною мовою. Стор. МПр. 161. 3) Гнуться, согнуться, свернуться (о лезвіѣ). Звернулася сокира. НВолын. у. 4) Наклоняться, наклониться, искривиться. Хата звернулася. Радомысл. у.
Зверті́ти. См. Звірчувати.
Зверті́тися, чу́ся, тишся, гл. Свертѣться. Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче — чик! чик! (Загадка: віник). Ном., стр. 300, № 335.
Зверх, нар. Поверхъ, сверхъ. Не попав же я в двері, та в стовп головою, господиня те все чула — та зверх коцюбою. Чуб. V. 1126. Один зверх одного. Рудч. Ск. I. 4.
Зверхду́ба, ба, м. Названіе сказочнаго богатыря, жившаго на деревьяхъ. Грин. II. 344, 345.
Зве́рхник, ка, ж. Начальство, старшій, власть имущій. Нові там зверхники запанували. К. МБ. II. 132.
Зве́рхність, ности, ж. 1) Верховность. Гаряча моя прихильність до них давала мені право їм дорекати і присвоювати собі ніби якусь над ними зверхність. К. ХП. 11.
Зве́рху, нар. Сверху. В вербі корень підмиває, зверху вершок усихає. Чуб. III. 205. Неха́й ва́ше зве́рху бу́де. Пусть будетъ по вашему. Ном. № 4963. Ум. Зверше́чку. Ном. № 4671.
Зверши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Насыпать верхъ. Насипав мірку жита та ще й звершив. 2) Миновать верховье. Звершити балку. Александров. у.
Звесели́ти, ся. См. Звеселяти, ся.
Звеселі́ти, лі́ю, єш, гл. Повеселѣть. Шевч. 410. А як коли то було звеселіємо не знать чого. МВ. (О. 1862. III. 35).
Звеселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. звесели́ти, лю́, ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. Макс. (1849), 73. Моє серце звесели. КС. 1882. XII. 496.
Звеселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. звесели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Радоваться, обрадоваться, возликовать. Як зрадувалась та звеселилась Петрикова мати: як діждемо літа та вродить жито, — буде з ким жито жати. Грин. III. 549. Нехай предки звеселяться у забутих трунах. К. Досв. 89.
Звести́, ся. См. Зводити, ся.
Звече́ряти, ряю, єш, гл. Поужинать. Вх. Лем. 418.
Зве́чора, нар. Наканунѣ вечеромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміятись. Ном. № 2400.
Звечорі́ти, рі́ю, єш, гл. Повечерѣть.
Звива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зви́ти, зів'ю́, єш, гл. 1) Свивать, свить. Чи ти звелів орлові підійматись на висотах гніздо собі звивати. К. Іов. 90. 2) Сматывать, смотать. Основу зачинає… звивати на клубки. МУЕ. III. 13. 3) Сплетать, сплести. На свою головоньку вінка не звила. Грин. III. 273. 4) Завивать, завить. А вмієш ти волосся звивати? МВ. (О. 1862. III. 38).
Звива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. зви́тися, зів'ю́ся, єшся, гл. 1) Извиваться. Звивається коло мужа єще гірше того ужа. Коцип. 19. 2) Вертѣться около чего; хлопотать заботиться. Швидкі, в'юнкі (жиди) звиваються коло покупців, як ті в'юни. Левиц. I. 107. Звивається проміж гостями, як та ластівка. Г. Барв. 180. Баба звивалась миттю всюди. Г. Барв. 486. 3) Взвиваться, взвиться. Звивавсь огонь понад землею. К. Псал. 176. Звилась стріла нижче хмари. Рудч. Ск. II. 99. Та ще хміль, та ще зелененький на тичину не звився. Макс. 60. Над хатами звивавсь угору дим. Г. Барв. 122.
Зви́вистий, а, е. Извивистый. К. ЦН. 293.
Зви́дити, джу, диш, гл. Простить, извинить. Нехай тобі Бог звидить і збачить. Ном. № 4129.
