Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/708

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Змолоти́ти. См. Змолочувати.

Змоло́чувати, чую, єш, сов. в. змолоти́ти, чу́, тиш, гл. Смолачивать, смолотить. Він сам у день змолочував більш як десять чоловіка. Грин. II. 270. У його на виду чорт сім кіп гороху змолотив. Ном. № 8521. А в вівторок снопів сорок пшениці нажала, а в середу повозила, в четверг змолотила. Чуб. V. 1098.

Зморгну́ти, ну́, не́ш, гл. Мигнуть.

Зморгну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Перемигнуться. Поставила вона йому вечерю, зморгнулись одно на одно: є мов. Рудч. Ск. II. 165.

Змордува́ти, ду́ю, єш, гл. Измучить, изнурить. Ой не їдь, рідненький, бо доріженька злая: коня змордуєш. Мет. 32.

Змордува́тися, ду́юся, єшся, гл. Измучиться, изнуриться.

Змори́ти, рю́, риш, гл. Утомить, изнурить. Барабаш, зморений кріпкими трунками од Хмельницького.

Змори́тися, рю́ся, ришся, гл. Утомиться, умориться, изнуриться. Да як же ти зморилась! посидь трошки. Г. Барв. 91.

Зморо́зити, жу, зиш, гл. Заморозить. Ой морозе, морозику, добрий чоловіче, зморозь того когутика, хай не кукуріче. Мл. л. сб. 308. Ой зіма, зіма, морозовая, прошу я тебе, не зморозь мене. Лавр. 120.

Зморокува́ти, ку́ю, єш, гл. Выдумать. Ходив собі по вулиці, та ось що зморокував. Кв. Драм. 228.

Змо́рх(ну)тися, нуся, нешся, гл. Сморщиться.

Змо́ршка, ки, ж. 1) Морщина. На ло́бі.... зморшки. Мир. ХРВ. 219. Омелько п'є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі. Левиц. ПЙО. I. 372. 2) Сборка у бѣлья. 3) Грибъ: сморчокъ.

Зморшкува́тий, а, е. Морщинистый.

Змо́рщити, щу, щиш, гл. Сморщить. Рудч. Ск. II. 108.

Змо́рщитися, щуся, щишся, гл. Сморщиться. Левиц. Пов. 339. Згорбився, зморщився ще й зажурився. Чуб. V. 1147.

Змо́рщка, ки, ж. = Зморшка. На виду такі зморщки вже, як у мене. Павлогр. у.

Змоскалі́лий, а, е. Обрусѣвшій. О. 1861. XI. Св. 44.

Змоскалі́ти, лі́ю, єш, іл. Обрусѣть. Жел.

Змоскалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Отбыть солдатчину. Ти спарубкував, змоскалював, а такої свити не носив. Васильк. у.

Змости́ти, ся. См. Змощувати, ся.

Змота́ти, ся. См. Змотувати, ся.

Змо́тувати, тую, єш, сов. в. змота́ти, та́ю, єш, гл. Сматывать, смотать. Я оці мички спряла і змотала. Рудч. Ск. II. 44.

Змо́туватися, туюся, єшся, сов. в. змота́тися, та́юся, єшся, гл. Сматываться, смотаться. Прийдеться ниточка до клубочка, та не змотається. Ном. № 4092.

Змоту́зити, жу, зиш, гл. Связать веревкой. Овруц. у.

Змочи́, змо́жу, жеш, гл. = Змогти. Желех.

Змочи́ти. См. Змочувати.

Змо́чувати, чую, єш, сов. в. змочи́ти, чу́, чиш, гл. Смачивать, смочить, измачивать, измочить. Змочувала холодною водою засмажені Прісчині уста. Мир. Пов. I. 170. Який Бог змочив, такий і висушить. Ном. № 78. Ні дощик його не змоче. Мет. 208.

Змо́щувати, щую, єш, сов. в. змости́ти, щу́, стиш, гл. 1) Намащивать, намостить, настилать, настлать. Жінка не злюбила й високу кровать змостила. Чуб. V. 668. 2) Свивать, свить гнѣздо.

Змо́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. змости́тися, щу́ся, стишся, гл. Взбираться, взобраться и сѣсть. На сідало кури змостились. К. ЦН. 308.

Змрік, ро́ку, м. Сумракъ. Желех.

Змру́жити. См. Змружувати.

Змру́жувати, жую, єш, сов. в. змру́жити, жу, жиш, гл. Закрывать, закрыть (глаза). Іще й очко змружить. Грин. III. 163.

Змудрува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Измыслить. Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергилій намалює. Котл. Ен. VI. 49. 2) Перехитрить. Бабу і чорт не змудрує. Ном. № 9074.

Зму́лити. См. Змулювати.

Зму́лювати, люю, єш, сов. в. зму́лити, лю, лиш и зму́ляти, ляю, єш, гл. Натирать, натереть, надавить.

Зму́нити, ню, ниш, гл. Померкнуть. Сонце то засяє, то змуне. Левч. 113. Сонце майорить між ними (хмарами) — то засяє, то овсі змуне. О. 1862. IX. 62.

Змурува́ти, ру́ю, єш, гл. Построить (изъ камня, кирпича); соорудить. Змурував високу башту. Грин. I. 128. Оце змурував Спаса. Ном. 14223.

Зму́сити. См. Змушати.

Змусува́ти, су́ю, єш, гл. Придумать. Сивиллу лайте безтолкову, її се мізок змусував. Котл. Ен. IV. 6.