Змусува́тися, су́юся, єшся, гл. Перебродить, перепѣниться.
Змути́ти, чу́, тиш, гл. Возмутить; помутить. Надлетіли гуси з чистого броду, змутили мені студену воду. Чуб. V. 325.
Зму́чити, чу, чиш, гл. Измучить. Левиц. Пов. 37.
Зму́читися, чуся, чишся, гл. 1) Измучиться. А джміль впився, з чорногузом бився, почав бійку велику, чорногуз змучився. Чуб. V. 1144. 2) Прожить въ мукахъ, страданіяхъ. Бідна Гапчина сестра не зжила, а змучилась. О. 1861. X. 32.
Змуша́ти, ша́ю, єш, зму́шувати, шую, єш, сов. в. зму́сити, шу, сиш, гл. 1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе не змушаю, но щире кохаю. Гол. I. 239. 2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. А що ж я буду робити, що не змушу ворогів пережити. Чуб. V. 595.
Зм'якчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Смягчить. До півночі Сухобрус молився Богу за свою Марту, щоб Господь зм'якчив її серце. Левиц. Пов.
Зм'якші́ти, ші́ю, єш, гл. Стать мягче; присмирѣть. Треба полити, щоб зм'якшіла земля. Волч. у. (Лободовск.). Уже тепер старшина зм'якшів. НВолын. у.
Зм'я́ти, зімну́, неш, гл. = Зімняти. Чуб. V. 1185. Да покуль батеньку я в'єднав, я свою шапочку стер та зм'яв. Мет. 179.
Знабо́читися, чуся, чишся, гл. Искривиться. Чоботи знабочились. Мнж. 181.
Знава́тигл. Знавать, знать. У титаря, коли знавав. То козаки теє зачували, усі замовчали, бо в гріхав себе не знавали. Макс. (1834), 15.
Знаве́ць, вця́, гл. Знатокъ. Желех.
Знавіди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. = Знавісніти. От, знавідився, чи що? НВолын. у.
Знавісні́лий, а, е. Взбѣсившійся, сошедшій съ ума.
Знавісні́ти, ні́ю, єш, гл. Взбѣситься, сойти съ ума. Рябко! ти знавіснів! Г. Арт. (О. 1861. III. 83).
Зна́гла, нар. Внезапно.
Знагоди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Случиться. Закр.
Знадві́рній, я, є. Внѣшній. Левиц. (Правда, 1868, 557). Левиц. I. 205.
Знадво́ру, нар. Со двора, извнѣ, снаружи. Воно його взяло до батенька і посадило на причілку знадвору, а само полетіло. Рудч. Ск. II. 43. Знайшли осля прив'язане коло дверей знадвору. Єв. Мр. XI. 4.
Зна́джувати, джую, єш, сов. в. зна́дити, джу, диш, гл. Привлекать, привлечь, приманивать, приманить.
Зна́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. зна́дитися, джуся, дишся, гл. Идти, пойти на приманку, увлекаться, увлечься, приманиваться. Константиногр. у. Желех.
Зна́дний, а, е. Привлекательный. Знадний з усмішкою погляд. Мир. ХРВ. 8.
Зна́доба, би, ж. Надобность. В зна́добі бу́ти. Быть нужнымъ. Наша дівка в знадобі. Грин. III. 96.
Знадоби́тися. См. Знадоблятися.
Знадобля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. знадоби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Надобиться, понадобиться, пригодиться. В хазяйстві все знадобиться. Ном. № 10110. Мені з жінкою не возиться, а тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться. Нп. Ісус Христос народився, всьому світу знадобився. Чуб. III. 321. Знадобилась вона тепер бідолашній Химі. МВ. II. 65.
Знадо́б'я, б'я, с. Снарядъ. Рибалки бачуть, що волок подертий, та кажуть: „хай тобі гаспид з твоїм знадоб'ям. Харьк. у.
Зна́дтом, нар. Слишкомъ. Узяв п'ятнадцять кіп знадтом з десятини. НВолынск. у.
Знає́мість, мости, ж. и пр. = Знайомість и пр.
Зна́йда, ди, об. Найденышъ.
Знайди́біда, ди, м. Авантюристъ, искатель приключеній.
Зна́йду́х, ха, м. = Знайда. Желех.
Зна́йко, ка, м. Знающій, свѣдущій. Знайко біжить, а незнайко лежить. Ном. № 6018.
Знайо́мий, а, е. Знакомый. А пані перелякалася: то за тим знайомим шле, то за другим. МВ. II. 53. Сей звичай був не тільки між товариством і знайомими, а й між чужими. Стор. II. 181.
Знайомі́сінький, а, е. Совершенно знакомый, совершенно извѣстный. Що мені там кожна стежечка, кожний кущик знайомісінькі. МВ. I. 13.
Знайо́мість, мости, ж. Знакомство. Чуб. I. 255.
Знайти́ся. См. Знаходитися.
Зна́к, ку́, м. 1) Знакъ. Дав же зрадник його знак їм. Єв. Мр. XIV. 44. Телятко шукаю, десь ся загубило, а червоним знаком назначено було. Чуб. V. 69. 2) Да-
