Зна́чіння, ня, с. Значеніе. К. Кр. 20.
Значі́ння, ня, с. Дѣланіе мѣтокъ, наложеніе знаковъ.
Зна́чка, ки, ж. Мѣтка, (Кіев. у.), значекъ. Подивись, он у воротях значка комишина. К. МБ. X. 7.
Значки́й, а́, е́. Мѣченый, замѣтный, имѣющій знакъ.
Значко́вий, а, е. — това́риш. Въ старомъ малорускомъ войскѣ прапорщикъ. Котл. Ен. (1874). 204. Після полкової канцелярії служив він значковим товаришем. О. 1861. X. 28.
Зна́чни́й, а, е. 1) Значительный. Значная часть війська. 2) Видный, замѣтный. Був сей чоловік значний між усіма на сході сонця. К. Іов. 3. 3) Знатный. Значні пани і шляхетство. Стор. МПр. 67. Чоловік значного роду. Єв. Л. XIX. 12. 4) = Значкий. Значні гроші, значний віл. НВолын. у.
Зна́чність, ности, ж. 1) Значительность. 2) Знатность. Науку і талант над значність прекладали. К. Дз. 13.
Зна́чно, нар. 1) Значительно. 2) Видно, замѣтно. Значно, що господарь. Федьк. II. 80. Все ж тото буде на мому личеньку значно. Грин. III. 558. 3) Знатно.
Значо́к, чка́, м. Значокъ. Веліли вони тобі сії значки до рук приймати, а мені листи королевські оддати. Дума.
Знаю́ка, ки, об. Знатокъ. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Знаю́чий, а, е. Знающій. От волохи: ті знаючі! усяке зілля зна від чого воно, нащо — знаючі дуже! Канев. у.
Зне́бачки, зне́башки, нар. Неожиданно. НВолын. у. Знебашки приїде пан, пожив тижнів зо два та й поїхав, а окомон своє. Каменец. у.
Знебо́житися, жуся, жишся, гл. Прикинуться бѣднымъ. У иншого (землі) й так день на тридцять; ні, сього мало: йде, щоб ще виплакати. Прийде до пана, знебожиться: „Дайте, пане, землі, бо в мене зовсім мало“. О. 1862. V. 109.
Знебу́ти, бу́ду, деш, гл. Лишиться, потерять. Я свою силу знебув. НВолын. у.
Знебу́тися, бу́дуся, дешся, гл. Изнемочь, устать. Я з ним не нажилась, а тіки знебулась. Черк. у.
Знева́га, ги, ж. Неуваженіе, пренебреженіе, непочтеніе. Побачив Турн собі зневагу: не мед дають тут пить, а брагу. Котл. Ен. VI. 28. Знева́гу да́ти. Оказать неуваженіе. Дали зневагу матері. НВолын. у.
Зневажа́ти, жа́ю, єш, сов. в. знева́жити, жу, жиш, гл. Не уважать, оказывать, оказать неуваженіе, пренебреженіе, оскорблять, оскорбить. Свою неньку зневажає, з двора її виганяє. Макс. (1849). 100. Будуть мене пани і козаки на підпитку зневажати. Мет. 415.
Знева́жливий, а, е. Неуважительный, пренебрежительный.
Знева́жливо, нар. Неуважительно, пренебрежительно. К. Бай. 18.
Знева́жний, а, е. = Зневажливий. Желех.
Знева́жно, нар. = Зневажливо. Левч. 83, 121.
Зневі́жити, жу, жиш, гл. Обмануть, поддѣть. І щоб зневіжить, збити з толку… Мкр. Н. 9.
Зневі́ра, ри, ж. Недовѣріе, сомнѣніе. А нині жаль, зневіра серденько облягли. Млак. 17.
Зневі́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Потерять вѣру, извѣриться. 2) — кому́. Утратить довѣріе. Ти мені зневірився. НВолын. у. Їй уже тепер усе зневірилося. Мир. Пов. II. 110. Тобі… зневірились люде. К. ЧР. 305.
Знево́лення, ня, с. Лишеніе свободы; принужденіе.
Знево́лити. См. Зневолювати.
Знево́лювати, люю, єш, зневоля́ти, ля́ю, єш, сов. в. знево́лити, лю, лиш, гл. Лишать, лишить свободы; принуждать, принудить. Убогого зневоляють. К. Іов. 52. Зневоляєш мене до того. КС. 1883. VII, 519.
Знегі́ддя, дя, с. Невзгоды, тяжелое время. Тяжко, тяжко мені з дому тебе одправляти, а ще тяжче біля себе в знегідді держати. Макс. (1849). 7.
Знего́да, ди, ж. = Знегіддя.
Знежи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. Лишиться чувствъ. Ударився так здорово, що аж знежився був. Кіев. у.
Зне́знімки, нар. Вдругъ, неожиданно. Константиногр. у.
Знелюдіти, дію, єш, гл. Сдѣлаться нелюдимымъ, одичать.
Знема́га, ги, ж. Изнеможеніе, утомленіе. В мене була дуже працьовита кобила, — чи на гору там, чи що — й знемаги їй нема. Харьк. См. Знемога.
Знема́ганий, а, е. — на. Изнеможенный
