Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/715

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Ном. № 785. Коли б ми не так думали, то й не знялись би вгору до великого задуму. К. ХП. 9. Зня́тись на но́ги. Подняться, стать, а въ переносномъ значеніи: вырости. Люде якось її вигодували, закіль знялась на ноги. Г. Барв. 175. Пузире́м зня́тися. О тѣлѣ: покрыться пузыремъ (напр., отъ обжога). Мале… до половини пузирем знялося. Г. Барв. 53. 3) — бу́рі, ві́трові, бу́чі. Подниматься, подняться (о бурѣ, вѣтрѣ, шумѣ или крикѣ).

Знімі́ти, мі́ю, єш, гл. Онѣмѣть.

Знімчити, чу, чиш, гл. Онѣмечить. Желех.

Зні́мчитися, чуся, чишся, гл. Онѣмечиться. Желех.

Знісок, ску, м. 1) Послѣднее, самое маленькое яйцо, снесенное курицею. 2) Послѣдній ребенокъ у матери.

Зніт, ту, м. — діво́чий. Рас. Epilobium palustre. Лв. 98.

Знітийник, ка, м. — хло́пський. Раст. Epilobium angustifolium. Лв. 98.

Зні́титися, чуся, тишся, гл. 1) Притаиться, прижаться робко, съежиться, стараясь быть какъ можно менѣе замѣтнымъ; переносно: уничтожиться, представиться ничтожнымъ. Усякому дає дорогу, а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату. К. ЧР. 263. Зігнувся, знітився. МВ. I. 115. Він никне, мовкне, знітившись таїться, як серце кволе в нещасливій долі. К. Дз. 229.

Зніче́в'я, нар. = Знечев'я. Гліб. 3.

Знов, нар. Снова, опять. І знов увійшов у Капернаум. Єв. Мр. II. 1. Та йди, нене, знов до мене. Макс. (1849), № 24.

Знови́ти. См. Зновляти.

Зновля́ти, ля́ю, єш, сов. в. знови́ти, влю́, ви́ш, гл. Возобновлять, возобновить. Левч. 14.

Зновові́рений, а, е. Обращенный въ новую вѣру. Встрѣчено только у Кулиша. К. ПС. 139.

Зно́ву, нар. = Знов. Ном. № 12010. Знову закипіло синє море; вздовж байдака знову похожає пан отаман. Шевч. 50.

Знос, су, м. Въ выраженіи: до зно́су — до износу. Сорочечку до зносу носить. Шевч. 331.

Зноса́тіти, тію, єш, гл. О лошадяхъ: заболѣть сапомъ. Зносатів кінь. Камен. у.

Зно́сити, шу, сиш, сов. в. знести́, су́, се́ш, гл. 1) Сносить, снести съ чего либо внизъ или съ какого либо мѣста. „Зносьте худобу!“ А добра ж то повнісінький віз, іще й намисто товсте. Стали зносить. Рудч. Ск. II. 58. Тиха вода, тиха, бережечки зносить. Мл. л. сб. 329. А далі і знесло млинок. Хата. 51. 2) Снашивать, снести изъ разныхъ мѣстъ въ одно. 3 нечистою силою збірає і зносить людям гроші. Стор. МПр. 169. 3) Сносить, снести снизу вверхъ. Зніс на горище мішок з половою. Зносють на віз скриню. Грин. III. 546. 4) Поднимать, поднять, возносить, вознести. Високо к небу очі свої зносять. Гол. I. 34. Як знесете вгору сина. Єв. І. VIII. 28. 5) Рубить, срубить, срѣзать, снять. Так живо ниву знесемо. Хата, 103. Тобі голову знесу по самі плечі. Рудч. Ск. I. 45. 6) Переносить, перенести, выносить, вынести, вытерпѣть. Ой як важко сплисти море, то так тяжко знести горе. Мл. л. сб. 260. Гаразду знести не може, а біду терпить. Ном. № 2208. 7) Уничтожать, уничтожить, упразднять, упразднить, отмѣнить. Мало не пів села пожежа знесла. Г. Барв. 456. Їхній приговор знесуть. Павлогр. у. Хвалиться знести всю шляхту й панство. К. ЦН. 256. 8). Только сов. в. О яйцахъ: снести. Та була в їх курочка ряба, та злізла на поличку, та знесла яєчко. Чуб. III. 107. 9) Зно́сити ми́слі, зно́сити ми́слям. Думать. Я до тебе не говорю, тілько мислі зношу. Чуб. V. 327. Мислоньки мене зносять. Грин. III. 246. 10) — голово́ю. Быть въ состояніи по своему уму сдѣлать что-либо, соображать, сообразить, уразумѣть. Чи він би ж громадське діло зніс головою. Кіев. у. Що ж вам, свату, вражу я? Їй Богу й головою не знесу. Грин. II. 208. 11) Охо́та зно́се. Охота есть, беретъ. Як зносе його охота ковалювати, най учиться. Каменец. у.

Зноси́ти, шу́, сиш, гл. Износить. І в жупанах не ходила, доброї свити не зносила. Мет. 237. Вона тії сережечки про буддень зносила. Чуб. III. 131. Без роскоші, без любови зношу свої чорні брови. Шевч. 475.

Зно́ситися, шуся, сишся, сов. в. знести́ся, су́ся, се́шся, гл. 1) Возноситься, вознестись, подыматься, подняться. Нехай лихий знесеться хоч до неба. К. Іов. 43. Уже качки зносяться. Каменец. у. 2) Только сов. в. О птицахъ: снести яйцо.

Зноси́тися, шу́ся, сишся, гл. Износиться. Зносилася свити. І краса була — не знать коли зносилася. Мир. Пов. I. 117.

Зно́сок, ска, м. = Знісок. Куряче яйце,