третю, а далі й не зоглядівся, як і гроші вкрали. КС. 1882. X. 186.
Зогна́ти, зжену́, не́ш, гл. = Зігнати. Ми свою матусю рідненьку, вдову стареньку, прогнівили, із двора зогнали. КС. 1882. XII. 498.
Зогни́лий, а, е. Сгнившій, гнилой. Зогнилої (картоплі) нема й однії. Каменец. у.
Зогни́ти, нию́, ниє́ш, гл. Сгнить. Учора жив, а сьогодня зогнив. Ном. № 8262.
Зогну́ти(ся), ну́(ся), неш(ся), гл. = Зігнути(ся).
Зогрі́ток, тку, м. Пріютъ, притонъ. Угор.
Зогрі́ти, рію, єш, гл. = Зігріти. Синку, іди ж собі до тої хатки, зогрієш собі ручки. Чуб. I. 112.
Зогріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. зогріши́ти, шу́, ши́ш, гл. = Згрішати, згрішити. Чоловік не ангел, щоб не зогрішив. Ном. № 100.
Зодіва́ти, ва́ю, єш, гл. = Зодягати.
Зоді́жний, а, е. Имѣющій достаточно одежды. Зодіжний чоловік. Черк. у.
Зоднюва́ти, ню́ю, єш, гл. — день. Провести день. Поможи, Господи, днину зоднувати всему народові православному та й мені! (Утренняя молитва гуцула). Шух. I. 38.
Зодяга, ги, ж. = Одіж. Найнялася на хазяйській зодязі. Пирят. у. Заробити на зодягу.
Зодяга́ти, га́ю, єш, сов. в. зодягти́, гну́, неш, гл. Одѣвать, одѣть. МВ. II. 42. Та свої скринечки наповняю, та своїх діточок зодягаю. Мет. 370. І не зодіг його з мого достатку. К. Іов. 67.
Зодяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. зодягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Одѣваться, одѣться. Купались, аж померзли, тоді… повилазили з води і почали зодягаться. ХС. VII. 458. З сем'єю вигодувався, зодігся і зобувся. Сим. 196. Не журіться тілом вашим, чим зодягтися. Єв. Мт. VI. 25.
Зодягни́й, а́, е́. Хорошо одѣтый. Дивітесь, люде добрі, який я зодягний та ошатний. Г. Барв. 346.
Зожда́ти, жду́, де́ш, гл. Подождать. Зожди ж мені хоч годину. Чуб. I. 217.
Зожолобка́стіти, тію, єш, гл. Сдѣлаться желобоватымъ; о доскѣ: покоробиться. Вх. Лем. 420.
Зозва́ти. См. Ззивати.
Зозво́лити. См. Зозволяти.
Зозволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. зозво́лити, лю, лиш, гл. = Зізволяти, зізволити.
Зоздрі́ти, рю́, ри́ш, гл. Увидѣть. В полі і в домі нічого не зоздріли. КС. 1884. I. 33.
Зо́зла, нар. Сердито, зло. На слуги свої, на турки, на яничари зозла гукає. Чуб. V. 933.
Зознава́тися, наю́ся, є́шся, гл. = Зізнаватися.
Зозначи́ти, чу́, чи́ш, гл. Отмѣтить, покрыть значками, мѣтками. Чи не обиськали б нам такої швачки молодому князю квітку пришить, бо у нас усе військо зозначене, а за ким п'єм да гуляєм (на весіллі), до тому й знака немає. Маркев. 125.
Зозу́ленька, зозу́лечка, ки, ж. Ум. отъ зозуля.
Зозу́ленько, ка, м. Ум. Кукушка-самецъ. Мій братіку, мій зозуленьку! Мил. 220.
Зозуленя́, ня́ти, с. Дѣтенышъ кукушки. Ум. Зозуленя́тко. Птахи між своїми,.. годують тих зозуленяток. О. 1862. IX. 107.
Зозу́лин, на, не. 1) Кукушкинъ. 2) Раст. а) зозу́лині рушнички́. Listera ovata B. ЗЮЗО. I. 127; б) — сльо́зи. Listera ovata B. ЗЮЗО. I. 127, Orchis militaris L. ЗЮЗО. I. 130; в) — череви́чки. Раст.? г) — чо́боти. Раст. Orchis ustulata. Шух. I. 22.
Зозу́лька, ки, ж. 1) Ум. отъ зозу́ля. 2) мн. Раст. а) Viola tricolor L. ЗЮЗО. I. 169; б) Viola hirta. ЗЮЗО. I. 169; в) Orchis militaris L. ЗЮЗО. I. 130. См. Зезюльки; г) — жо́вті. Cypripedium Calceolus L. ЗЮЗО. I. 120; д) — рябі. C. guttatum schwarz. ЗЮЗО. I. 120; е) — кра́сні. C. macranthon schwarz. ЗЮЗО. I. 120.
Зозу́ля, лі, ж. 1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Кує зозуля на високій березі. МВ. II. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозу́лі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826. 2) — нічна́. Пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9. 3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозу́лька, зозу́ленька, зозу́лечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.
