стороны звѣря заставляетъ дѣйствовать ловушку. Шух. I. 236, 237. См. Пасть.
Зрябі́ти, бі́ю, єш, гл. Сдѣлаться рябымъ, пестрымъ. Шия так зрябіла дуже; хто його зна й що воно. Канев. у.
Зряджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. зряди́ти, джу́, диш, гл. 1) Наряжать, нарядить; убирать, убрать. Шо в суботу кісоньку чесала, а в неділю головку зряжала. Мил. 148. Не за для тебе ся калинонька сажена, а за для тебе дівка Галочка зряжена. Грин. III. 487. Блищить шабля козацькая від срібла та злата, зрядив його пан ласкавий як рідного брата. К. Досв. 154. 2) Снаряжать, снарядить. Зрядили його (в дорогу) і він пішов. Мнж. 74. Треба синів на чужину зряжати. МВ. II. 52. Зряджають молодіж на нове хазяйство. МУЕ. III. 169.
Зря́дник, ка, м. Раст. Gladiolus imbricatus L. ЗЮЗО. I. 124.
Зряси́ти, шу́, си́ш, гл. Усѣять. Зрясять на віці коровай, у піч посадять із віка. Мет. 164.
Зрятува́ти, ту́ю, єш, гл. Спасти. Зрятуй його! Греб. 341.
Зря́хатися, хаюся, єшся, гл. Собраться; сговориться. Мнж. 181. Свати уже зряхались іти додому.
Зря́чий, а, е. Видящій, зрячій.
Зса́джувати, джую, єш, сов. в. зсади́ти, джу́, диш, гл. 1) Ссаживать, ссадить, снимать, снять. Чоловік тоді його зсадив з груші. Рудч. Ск. 25. З хазя́йства зсади́ти. Разорить. Миші… нас із хазяйства зсадять. Мнж. 66. 2) Смѣщать, смѣстить, увольнять отъ должности, отрѣшить отъ должности. Громада його (голову) давно б зсадила. О. 1861. VIII. 95. Гляди, царю, бо сей Мазепа тебе з царства зсадить. КС. 1882. III. 611. 3) Встаскивать, встащить, взваливать, взвалить. Узяли його в хату та й зсадили на піч. Мнж. 95. Зсадити дерево на віз. Зміев. у.
З-се́рця, нар. Разсердившись. Турн з-серця скрипотів зубами. Котл. Ен.
Зси́віти, вію, єш, гл. Посѣдѣть. Аф. 262.
Зси́діти, джу, диш, гл. Высидѣть, просидѣть. Мати ще й удушливенька була: було всю нічку зсидить, усе бухикає. Г. Барв. 61.
Зсила́ти, ла́ю, єш, сов. в. зісла́ти, шлю́, шлеш, гл. 1) Ниспосылать, ниспослать. Моя думка — єсть то ангел од Бога зісланий. Мл. л. сб. 137. 2) Высылать, выслать, отсылать, отослать. Стали вдову стареньку зневажати, на чуже подвірря зсилати. Мет. 347. Зослав хлопця з хати. Новомоск. у.
Зсини́ти, ню́, ниш, гл. Побить до синяковъ. Зсинив її так, що й Боже! Лебед. у.
Зсині́ти, ні́ю, єш, гл. Посинѣть.
Зсинобо́житися, жуся, жишся, гл. Прикинуться бѣднякомъ, несчастнымъ. Зігнувсь, зсинобоживсь і почав прохати. Грин. II. 183.
Зси́па, пи, ж. Родъ корзины для зерна, стоящей въ амбарѣ: дѣлается съ крышкой въ формѣ большой, сверху расширенной бочки изъ пучковъ соломы, связанныхъ шворками или лыками. Kolb. I. 59.
Зсипа́ти, па́ю, єш, сов. в. зси́пати, плю, плеш, гл. Ссыпа́ть, ссы́пать. Прошу вас, добре дбайте, борошно зсипайте. Мет. 396. Хотів у мішок зсипати. Кв.
Зсипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зси́патися, плюся, плешся, гл. Ссыпа́ться, ссы́паться. Тії бруньки зриваються, зсипаються в пляшку. Чуб. I. 130.
Зсиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зсо́хнути и зсо́хти, хну, неш, гл. Изсыхать, изсохнуть.
Зсідани́на, ни, ж. Створожившаяся часть молока, творогъ, образовавшійся при окисаніи молока. Вх. Лем. 421.
Зсіда́ти, да́ю, єш, сов. в. зсі́сти, зся́ду, деш, гл. 1) Возсѣдать, возсѣсть. Як чорт на його зсяде. Ном. № 3382. 2) Вставать, встать, сойти (съ лошади, напр.) Зсісти з коня.
Зсіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. зсі́стися, зся́дуся, дешся, гл. О молокѣ: скисать, скиснуть, створаживаться, створожиться. Молоко зсілось. Г. Барв. 369.
Зсі́лий, а, е. Скисшій (о молокѣ). Зсіле молоко. Вх. Зн. 22.
Зсі́сти, ся. См. Зсідати, ся.
Зска́кувати, кую, єш, сов. в. зско́чити, чу, чиш, гл. 1) Соскакивать, соскочить. Жінка… так з печі і зскочила. Ном. № 4007. Сотничиха зскакує з ліжка. Стор. II. 241. 2) Вскакивать, вскочить. Зскочив на драбину.
Зсли́знути, зну, неш, гл. Исчезнуть, пропасть. Бодай нагло зслиз! Ном. № 3781.
Зсмутні́ти, ні́ю, єш, гл. Опечалиться. Чого так зсмутніла? Чуб. III. 121.
Зсо́вувати, вую, єш, сов. в. зсу́нути, ну, неш, гл. Сдвигать, сдвинуть. Давай зсовувать з себе пояс. ЗОЮР. I. 247.
Зсо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в.
