зсу́нутися, нуся, нешся, гл. Сдвигаться, сдвинуться. З глу́зду зсу́нутися. Рехнуться. Стара з глузду зсунулась, мов собака з соломи. Ном. № 6332.
Зсо́хнути и зсо́хти. См. Зсихати.
Зспо́ду, нар. = Зісподу. Накладем стіжок зсподу широкий. Чуб. III. 465.
Зста́рити, рю, риш, гл. Состарить. Нужда мене зстарила і зв'ялила. МВ. I. 30.
Зста́ріти(ся), рію(ся), єш(ся), гл. Состариться. Зстаріли ви, ненько! МВ. II. 15. І зстарівся воюючи, по корчмах ночуючи. Ном. № 1700.
Зстарода́вна, нар. Издревле.
Зступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. зступи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Сходиться, сойтися вмѣстѣ, сближаться, сблизиться. Передні… зступаються ближче один до одного. Мир. ХРВ. 262. 2) Осѣдать, осѣсть, сойтись, сдвинуться. Зступилась хата. Канев. у. Ввійшов Іван до Остапа в гріб і слідком за ним земля зступилась. Грин. I. 288. 3) Сжиматься, сжаться. Як зступляться черевики, то ще й кісні будуть. Канев. у.
Зсува́ти, ва́ю, єш, гл. = Зсовувати.
Зсува́тися, ва́юся, єшся, гл. = Зсовуватися.
Зсука́ти. См. Зсукувати.
Зсу́кувати, кую, єш, сов. в. зсука́ти, ка́ю, єш, гл. Ссучивать, ссучить. Зсукав мотузок. Чуб. I. 162. — сві́чку. Сдѣлать свѣчу (изъ воску). Зсукали свічку із ярого воску. Чуб. I. 162. А ще раніше пан Василько встав, три свічки зсукав. Чуб. III. 285.
Зсукува́тіти, тію, єш, гл. Сдѣлаться сучковатымъ. Аф. 462.
Зсу́нути, ся. См. Зсовувати, ся.
Зсуро́пити, плю, пиш, гл. Смѣшать различнаго рода зерновой хлѣбъ. Зсуропив мішок пшениці та кукурузи та й змолов. Міус. окр.
Зсуте́ні́ти, нію, єш, гл. Стемнѣть. Вже гарненько зсутеніло. О. 1862. IV. 104.
Зсуши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Высушить. Зсушу я ще трохи ягід на зіму. 2) Изсушить. Невірная дружина зв'ялила, зсушила. Мет. 260.
Зсуши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Высушиться. Чи вже зсушилися груші? 2) Изсушиться. Зсушилася, зв'ялилася, як нитка тоненька. Чуб. III. 168.
Зт…. См. Ст…
Зуб, ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. II. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. Взя́ти на зу́би кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубецъ колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. I. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) Во́вчі зу́би. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. I. 19. Ум. Зу́бик.
Зуба́нь, ня́, м. Человѣкъ съ большими выдающимися зубами. Черк. у.
Зуба́тий, а, е. Зубастый. З себе худий, жовтий, очі ямкуваті, зубатий такий. МВ. II. 191.
Зубе́ла, ли, ж. Узда. Угор.
Зубе́лити, лю, лиш, гл. Взнуздывать. Угор.
Зубе́ць, бця́, м. 1) Зубецъ — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зу́бці́ у грабля́х. Шух. I. 166); сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды. Шух. I. 122. Гол. Од. 56. 2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части. МУЕ. III. 39. 3) мн. зу́бці́. Кушанье изъ очищенныхъ зеренъ ячменя — сваренныхъ или поджаренныхъ. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Котл. Ен. I. 18. Ум. Зу́бчик.
Зу́бик, ка, м. Ум. отъ зуб.
Зуби́ло, ла, с. Остроконечный молотокъ, которымъ рубятъ желѣзо кузнецы. НВолын. у. Грин. II. 3.
Зу́біч, нар. = Узбіч. НВолын. у.
Зу́бка, ки, ж. Порода лука съ маленькими продолговатыми луковицами. Вас. 203.
Зубни́й, а́, е́. Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42.
Зубова́тий, а, е. О картофели, фасолѣ: недоваренная, еще твердая. Квасоля ще не вкипіла, ще зубовата. Черниг. у.
Зубо́вий, а, е. 1) = Зубний. Святий Антонію, зубовий цілителю, поможи мені. Чуб. I. 125. 2) — часни́к. Обыкновенный чеснокъ съ луковицей, распадающейся на зубки. Вас. 203.
Зубо́жений, а, е. Приведенный въ бѣдность, сдѣланный бѣднымъ. Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевч. 383.
Зубо́жити, жу, жиш, гл. Обѣднить, привести въ обѣднѣніе.
Зубо́житися, жуся, жишся, гл. Обѣд-
