Словарь української мови (1924)/рало

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рало
Берлін: Українське слово, 1924

Ра́ло, ла, с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: же́ртка (гри́дка). (Любл. и Сѣдл. г.) — шестъ, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — копи́сть, зуб; кописть прикрѣпляется къ концу жертки особыми дощечками — сто́вбами, проходящими сквозь отверстія кописті и жертки; между копистю и жерткою распорка изъ крѣпкаго дерева — жабка; на самомъ концѣ жертки — ручка для управленія ралом; иногда на кописть надѣваются желѣзные нара́льники, наконечники. Чуб. VII. 400, 401. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8806.