Словарь української мови (1924)/ручка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ручка
Берлін: Українське слово, 1924

Ру́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ рука. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559. А нуте з білих ручок! — говорятъ молодой хозяйкѣ, когда потчуетъ напиткомъ. Ном. № 11518. У ру́чки з ким бра́тись. Вступать съ кѣмъ въ рукопашную, бороться или биться. Лохв. у. 2) Рукоятка многихъ инструментовъ и орудій, напр. въ топорѣ — топорище (Сим. 24), въ вилкѣ — черенокъ (Шух. I. 291), рукоятка въ пилѣ (Шух. I. 175), въ ножницахъ — часть, куда входятъ пальцы (Шух. I. 153), въ косовищѣ — рукоятка, за которую держится косарь правой рукой (Шух. I. 169), у келефа — верхняя часть, за которую держится рука (Шух. I. 274), ру́чка у огнива (Шух. I. 284), у лучка́, которымъ приводится въ движеніе валикъ ремісника (Шух. I. 257), у три́ба (МУЕ. III. 17) и пр. 3) Каждая изъ пары желѣзныхъ дужекъ сундука, за которыя берутся руками при передвиганіи сундука. Вас. 150. 4) Грифъ струннаго инструмента (бандури, кобзи, торбана). КС. 1882. VIII, 281, 1892. III. 383. 5) Въ мельницѣ часть корытца (висящаго подъ ковшемъ), за которую трясетъ корытце коникъ (см. Коритко, риштак). Мик. 481. 6) Одна полоса покоса. Вх. Зн. 5. Пройшли одну ручку. 7) — Бо́жої Ма́тері. Раст. Anastatica dierochuntica L, іерихонская роза. ЗЮЗО. I. 31. 8) — Пресвято́ї Дї́ви. Раст. Gymnadenia conopsea. Лв. 99.