Словарь української мови (1924)/ремісник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ремісник
Берлін: Українське слово, 1924

Ремісни́к, ка́, м. У ткачей: снарядъ, посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — ла́би, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — верете́но, на которомъ толстое деревянное маховое ко́лесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка́ — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ реміне́ць (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. I. 257.