Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/реміняка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
реміняка
Берлін: Українське слово, 1924

Реміня́ка, ки, ж. Ув. отъ ремінь. На що мені женитися, на що мені панство: коло купрів реміняка — то все господарство. Ном. № 830.