Словарь української мови (1924)/ремінь

by Борис Грінченко

◀ ремінчик

Словарь української мови Борис Грінченко Р ремінь

реміняка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ре́мі́нь, ню, м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. Ном. № 4036. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Шух. I. 292. Оце купив реміню чоботи пошию. Харьк. у. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Брат посяг у ремінь та й виймив мені сороківця. Федьк. Пов. 16. Ум. Реміне́ць, ремі́нчик. Лучче своє личко, як чужий ремінець. Ном. № 9682.