Словарь української мови (1924)/кобза
| ◀ кобець | Словарь української мови К кобза |
кобзарів ▶ |
|
Ко́бза, зи, ж. 1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Мет. 443. Він усюди вештається та на кобзі грає. Шевч. 7. На речах — як на кобзі. Ном. № 2989. 2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Сим. 148. Ум. Ко́бзонька, ко́бзочка. В кобзоньку грає, гарно співає. Грин. III. 21.