Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кобець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кобець
Берлін: Українське слово, 1924

Ко́бець, бця, м. = Кі́бець. Страхопуда гріх драти, бо він за курами тягне — кобця б'є. Чуб. I. 60.