Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кібець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кібець
Берлін: Українське слово, 1924

Кі́бець, бця, м. 1) Кобчикъ. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі. Нп. 2) Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ въ перепели́цю. Ив. 25. Ум. Кі́бчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей. Котл. Ен.