Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кібчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кібчити
Берлін: Українське слово, 1924

Кі́бчити, чу, чиш, гл. Бить, колотить. Мнж. 61.