Ка́льник, ка, м. Хлѣбная лепешка. Желех. и Лупов. у.
Ка́льність, ности, ж. Грязь, нечистота.
Ка́льно, нар. Грязно. Ой шинкарочко Ганно, чого в тебе в сінях кально? То бурлаченьки були і горілочку пили: вони танці водили, вони грязі наносили. Нп. См. Кално.
Калюва́ти, лю́ю, єш, гл. (оріхи). Калить (орѣхи). Лебед. у.
Калю́жа, жі, ж. Лужа, грязь. Не шукай моря, у калюжі втопишся. Ном. № 1982. Зараз, чи калюжку вбачать де на дорозі, — так у калюжу і лізе в кармазинах. К. ЧР. 87. Ум. Калю́жка. Калюжка після вчерашнього дощику. Кв. II. 156.
Калю́жити, жу, жиш, гл. 1) Дѣлать лужи. 2) Пачкать, грязно что либо дѣлать. Вас. 211.
Калю́житися, жуся, жишся, гл. Купаться въ лужѣ. Ти його (порося) святити несеш, а воно ще таки калюжиться. Черк. у.
Калю́жка, ки, ж. Ум. отъ калюжа.
Калю́жний, а, е. Болотистый, грязный, нечистый. Пити… калюжну воду. Левицк.
Калю́ка, ки, ж. Большая, сильная грязь. Мнж. 121. Тепер дощ, калюка, — покаляєш свої білі ноженята. Мир. ХРВ. 306. Калюка на всі боки розбігалась од прудкої їзди. Мир. ХРВ. 301.
Ка́лю́х, ха, м. 1) Брюхо, собств. задній проходъ, а во мн. ч. — кишки. Желех. Вх. Зн. 23. 2) Желудокъ молодого ягненка или теленка, который не употреблялъ еще никакой пищи, кромѣ молока матери. Шух. I. 213.
Калюха́тий, а, е. Выгнутый наружу. На бербениці та барівки треба калюхатих — вигнених доґів, бо ті судини у середині ширші. Шух. I. 250. Калюха́та пила́. Пила, пластинка которой съ того края, гдѣ зубья, дугообразна. Шух. I. 175.
Калябу́ра, ри, ж. Лужа. З чужого коня і серед калябури вставай. Ном. № 9691.
Каляни́ця, ці, ж. Деготь, стекающій изъ колесъ. Черниг. у.
Каля́ння, ня, с. Маранье, пачканье.
Калярі́па, пи, ж. Раст. кольраби, Brassica oleracea caulorapa.
Калярува́ти, ру́ю, єш, гл. Окончательно полировать гребенку посредствомъ тренія между ладонями рукъ, слегка покрытыхъ золой. Вас. 163.
Каля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Пачкать, марать, грязнить. І вже мені не честь не подоба по ріллях спотикати, жовтих чобіт каляти. Макс. (1849). Глядіть, діти, слави своєї не каляйте. Г. Барв. 293. 2) Испражняться. Мил. 31. А теля стало, каля та й каля; да таку купу накаляло здорову. Рудч. Ск. I. 39.
Каля́чити, чу, чиш, гл. Быть невнимательнымъ, разсѣяннымъ? зѣвать? ротозѣйничать? Піддружий, ти там що калячиш? про тебе так усе дарма! буяри роблять що — не бачиш? дивись, уже шишок нема. Алв. 36.
Кам, нар. Чѣмъ. Угорск. Желех. Вх. Зн. 23.
Камата, ти, ж. Процентъ. Желех. и Бессар. Я жидові вироблю, ще й камату йому заплачу.
Кама́ші, шів, м. мн. Гамаши. Дают мені камаші, заплакали всі наші. Pauli.
Камбра́т, та, м. Товарищъ. Той (семинарист) пісню насвистує, той таки співа стиха, той гука до камбрата… Св. Л. 218.
Камбра́ття, тя, с. соб. Товарищи. Ні Антосьо, ні його камбраття й не думали чванитися родом. Св. Л. 169.
Камени́стий, а, е. Каменистый. Инше ж (зерно) упало на каменистому. Ев. Мр. IV. 5.
Камени́ця, ці, ж. 1) Каменная постройка. Козел. у. 2) Раст. костяника, Rubus saxatilis L. ЗЮЗО. I. 134.
Камені́ти, ні́ю, єш, гл. Окаменѣвать. Я мов камінь той каменію. МВ. Вона каменіла, дивлячись на все те. Мир. Пов. I. 128.
Ка́менний, а, е. Каменный. Попід гору каменную покопали шанці. Коцип.
Каменува́ння, ня, с. Побіеніе камнями. Желех.
Каменува́ти, ну́ю, єш, гл. Побивать камнями. Єрусалиме, що каменуєш посланих до тебе. Єв.
Ка́мень, ню, м. = Камінь.
Каменю́ка, ки, ж. = Камінюка. Як би мені попалась каменюка. Кв.
Каменя́р, ра́, м. Каменоломъ. Желех.
