Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/753

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Каменя́рський, а, е. Принадлежащій каменяреві. Желех.

Каменя́стий, а, е. = Каменистий. Господь сорок літ не допускав їх до обітованої землі…, а водив по камінястій пустині. К. Грам. 60.

Камза́, зи́, ж. = Кабза. Мужикъ, не зная, что въ постолахъ папоротникъ, согласился продать ихъ за цѣлую камзу денегъ. Чуб. III. 198. Мабуть не мала й камза перепала? — питає хтось. — Та буде з нас, — одказує Чіпка, витягаючи гаман з кишені. Мир. ХРВ. 303.

Камила́вка, ки, ж. Камилавка. Кафедральний протоєрей високий, чорний і чорнявий, з високою камилавкою на голові. Левиц. Пов.

Камилики, ків, мн. Обрѣзки кожи, которые идутъ на подборы. Чуб. VII. 575.

Камізе́лок, лка, м. Жилетъ. Гол. Од. 15.

Камізе́лька, ки, ж. = Камізелок. На паничу камізелька, пристав панич до серденька. Чуб. V. 1168.

Камізе́льковий, а, е. Жилетный.

Камізе́льчаний, а, е. = Камізельковий.

Каміне́ць, нця́, м. Ум. отъ камінь. 1) Камышекъ. 2) Косточка у косточковыхъ плодовъ. Сливу ззів, а камінець кинув. 3) Си́ній каміне́ць = Камінь 6. Мил. 31.

Камінний, а, е. Каменный. Всюда гори киміннії, всюда ріки водянії. Гол. Антосьо сидів як камінний. Св. Л. 312.

Камі́ння, ня, с. соб. 1) Камни. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума про братів озівських. Зможе Бог з каміння свого підняти дітей Авраамові. Ев. Лк. III. 8. 2) Жернова.

Ка́мінь, меню, м. 1) Камень. Трудно вийти з біди, як каміню з води. Ном. № 2757. Возьми ти, сестро, піску у білу ручку, посій ти, сестро, на каміню: коли той буде пісок на білому камені зіхожати, синім цвітом процвітати, хрещатим барвінком біленький камінь устилати… ЗОЮР. I. 26. Стоя́ти як у ка́мені. Стоять какъ окаменѣлому. Выраженіе встрѣчено только у М. Вовчка: І засоромилась, і злякалась, — стою як у камені, оніміла. МВ. (О. 1862. III. 54). То же значеніе имѣетъ и выраженіе: Як з ка́меню те́саний. Сижу, мов з каменю тесаний. Г. Барв. 211. 2) Драгоцѣнный камень. От де, люде, наша слава, слава України: без золота, без каменю. Шевч. 46. 3) Жерновъ какъ въ обыкновенной, такъ и въ ручной мельницѣ, а также и въ гончарскихъ жорнах. На добрий камінь що ні скинь, то все змелеться. Посл. Млин на два камені. Желех. Шух. I. 261. Млино́вий ка́мінь. Жерновъ. 4) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. Шух. I. 255. 5) Вѣсъ въ 24, 30, 32, 36 фунтовъ. Камінь воску. Купила цукру камінь. Тютюну каменей сто. Закр. Гол. Од. 39. 6) Си́ній ка́мінь. Мѣдный купоросъ. Ум. Каміне́ць, каміньо́чок, камі́ньчик. Ой дзвеніте, перстенці, з дорогими камінці. Рк. Макс. Посій ти при дорозі та на каміньочку. Нп. Бодай пани при дорозі каміньчики били. Нп.

Каміню́ка, ки, ж. Камень (одинъ). Чи бачиш, у неї є серце, і ти замість його кладеш камінюку. Шевч. 293. См. Каменю́ка.

Каміню́ччя, чя, с. соб. Камни. Нав'язали їй на руки і на ноги камінюччя. Кв.

Каміня́ччя, чя, с. соб. = Камінюччя. Шо Бог создав, те рівне, чисте; а вже що идолове, там саме каміняччя і гори, і всякі викрутаси. Драг. 15.

Ка́мка, ки, ж. 1) Головной женскій уборъ. Зелена сукня слід замітає, золотий перстень на руці сяє, перлова камка голову клонить. Чуб. III. 318. 2) Морская трава. Левиц.

Камра́т, та, м. Товарищъ. А як прислав своє військо і свої гармати, аж тоді се урадовали всі наші камрати. Галиц. Я співаю, а мій камрат Саданюк сміється з мене. Федьк.

Камрати́сько, ка, м. = Камрат (ув.). А чекайте, камратиська, горілки нап'ємся. Гол.

Камса́, си́, ж. Родъ морской рыбки, величиной въ палецъ, просоленной; варятъ въ борщѣ. Мнж. 181.

Камужельський, а, е? Черевики камужельські. Гол. III. 252.

Каму́з, зу, м. Мелкіе куски. Зухвальцу на камуз роспасти. Федьк. См. Гамуз.

Камчу́г, га, м. Раст. Thlictrum minus L. ЗЮЗО. I. 138.

Кам'яни́й, а, е. = Каменний. Жінка і кам'яну гору пересіче. Ном. № 9080. Стояло ж там шість кам'яних водників. Єв. Іо. II. 6. І жив він… у кам'яній горі. МВ. I. 99. Десь у тебе, мати, кам'янеє сердечко. Мет. 203.

Кам'яни́стий, а, е. = Каменистий. Як ішов ти, Боже, з нами кам'янистими сте-