плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. I. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.
Керме́к, ку, м. 1) Раст. Statice Gmelini Willd. ЗЮЗО. I. 137. 2) Statice tatarica L. ЗЮЗО. I. 137.
Керме́цький, а, е. Относящійся къ кермеку. Сей ремінь не хлібної чиньби, а кермецької. Конст. у.
Ке́рпець, пця, м. 1) = Личак. Желех. 2) = Постіл. Гол. Од. 75.
Керсе́т, та, м. = Керсетка. Та продала дівчина керсет, та купила чумакові кисет. Нп.
Керсе́тка, ки, ж. Верхняя женская одежда безъ рукавовъ.
Керти́на, ни и керти́ця, ці, ж. Кротъ. Желех.
Керти́чина, ни, ж. Холмикъ, поднятый кротомъ. Желех.
Кертови́ння, ня, с. соб. Холмики, поднятые кротомъ. Желех.
Керува́ння, ня, с. Управленіе. Желех.
Керува́ти, ру́ю, єш, гл. Направлять, управлять. Чоловік мислить, а Бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. Посл.
Керу́нок, нку, м. Направленіе.
Ке́сарик, ка, м. Ум. отъ ке́сарь.
Ке́сарів, а, е. Кесаревъ, кесарскій. Непевне видумали свято патриції-аристократи і мудрий кесарів сенат. Шевч. 607.
Ке́сарський, а, е. = Кесарів.
Ке́сарь, ря, м. Кесарь, императоръ. Та заразом щоб доканать, вони на раді й присудили, щоб просто кесаря назвать самим Юпитером. Шевч. 608. Война настала од кесаря пана уже виволана. Ум. Ке́сарик. Загадала Наталія кесарика вбити. Нп.
Ке́те. См. Ке.
Ке́тяг, гу и ке́тях, ху, м. = Китяг. З-за темного дуба… калинова вітка витягнеться і червоний кетяг ягід горить, як жар. МВ. I. 156. Ягоди на калині, на бузині ке́тяхами, а на тернові, на вишні — по́рівці. НВолын. у.
Кефала́, ли́, ж. Кефаль.
Ке́цка, ки, ж. = Кицка. На місці, з якого вирізав кецку, закопує хрест так завеликий, аби застав вирізану кецку. Шух. I. 213.
Кець-кець! меж. Зовъ свиней. Радом. у.
Кеше́ня, ні, ж. = Кишеня.
Кза́мент, ту, м. Экзаменъ. Зміев. у.
Кзаментува́ти, ту́ю, єш, гл. Экзаменовать. Зміев. у. Школярі кзаментовані. Зміев. у.
Киба́лиця, ці, ж. = Кибалка. Дівки вінки погубили, молодиці кибалиці. Чуб. V. 1113.
Киба́лка, ки, ж. Родъ головного женскаго убора. Гол. Од. 27. Впрягла в ґринджолята павичку, сховала під кибалку мичку, щоб не світилася коса. Котл. Ен. (В старовину молода) в понеділок не очіпок, а кораблик мала, або білую кибалку любо надівала. Мкр. Н. 34. Ум. Киба́лочка. Крають китаєчку, зшиють кибалочку та на твою головочку. Мет. 158. Он глянь на поріг, діво, несуть твоє діло: чіпчичок, кибалочку на твою головочку. Грин. III. 499.
Ки́бета и пр. = Кебета и пр.
Ки́бисть, сти, ж. = Кебета. Нема кибисти у його. НВолын. у.
Кибі́т, біту, м. = Кебета. Кибіт є співати, то й гарно співає, — краще, ніж у кого голос є. Лебед. у.
I. Кив! меж. Выражаетъ киваніе. Вона йому кив оддалеки головою. Г. Барв. 461. Кив-морг на його! Нп.
II. Кив, ва, м. Кивокъ, мимическій знакъ. Хто не слухає кива, той послухає кия. Ном. Там такий, що все на кивах та на мигах. Ном. № 5774. Підсунувши вгору шлика кивом. К. ЦН. 173.
Ки́ва, ви, с. об. = Кивун, кивуха.
Кива́ння, ня, с. Киваніе. Кивання головою за кожним поклоном. Левиц. (Правда, 1868. 557).
Кива́ти, ва́ю, єш, одн. в. кивну́ти, вну́, не́ш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Ном. № 3339. Кива головою, наче кобила в спасівку. Ном. № 2418. Не кивай на мене чорними бровами. Мет. 16. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. К. ЧР. 248. Кива́ти дзво́нами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. Гол. Кива́ти п'ята́ми. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має. Ном. № 11049.
Кива́тися, ва́юся, єшся, гл. Качаться. Шух. I. 256. Покачиваться. Ой п'є Байда та й кивається, та на свою цюру поглядається. АД. I. 145.
Кива́ч, ча́, м. = Кивень.
Ки́вень, вня, м. Мѣсяцъ іюль, когда лошади мотаютъ головою отъ укуса насѣкомыхъ. Каменец. и Чигирин. у.
