Кривина́, ни́, ж. Кривизна. Положи дерево кривиною вгору. Волч. у.
Криви́ти, влю́, виш, гл. 1) Кривить. 2) Поступать несправедливо. Він первих вас за кривду покарає, дарма, що ви кривили за для його. К. Іов. 28.
Криви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Искривляться. Чобіт кривиться. 2) Кривиться, дѣлать гримасу. Матері, батьки кривились. Мкр. Н. 35. Хто п'є, тон кривиться; кому не дають, той дивиться. Ном. № 11493.
Криві́сінький, а, е. Совершенно кривой.
Кри́во, нар. 1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном. 2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступала криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. I. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.
Кривобе́дрий, а, е. 1) = Кривоклубий. Желех. 2) О четырехугольникѣ: косоугольный. Напр., о плотѣ: когда плотъ сплавного лѣса, ударившись о что-либо и скосившись, превратится въ косоугольникъ. Черк. у.
Кривобе́дро, нар. Косоугольно. Напр., о плотѣ говорятъ, что онъ пливе́ кривобе́дро, т. е. его бока не параллельны берегамъ. Черк. у.
Кривобо́кий, а, е. Искривленный. Людей чимало на землі, а доведеться одиноким, в холодній хаті кривобокій, або під тином простягтись. Шевч. 658.
Кривові́рний, а, е. Ложно вѣрующій, не правовѣрный. К. Кр. 112.
Кривов'я́зий, а, е. Кривошеій. Вх. Зн. 29.
Кривоголо́вий, а, е. Съ уродливой головой. Вх. Зн. 29.
Криводу́шний, а, е. Несправедливый, безсовѣстный. Родились ви на світ зрадливі, з утроби вийшли криводушні. К. Псалт. 132.
Кривоклу́бий, а, е. Съ кривыми бедрами. Желех.
Кривомо́вий, а, е. Плохо говорящій, косноязычный. Тим язикам лихим, калікам кривомовим. К. Дз. 25.
Кривоні́г, но́гу, м. Родъ вышивки. Чуб. VII. 415, 427.
Кривоні́с, но́са, м. Съ кривымъ носомъ. Хоч кривоніс, аби Бог приніс. Чуб. I. 245.
Кривоно́гий, а, е. Хромой, косолапый. Були багаті і убогі, прямі були і кривоногі, були видющі і сліпі. Котл. Ен.
Кривоо́кий, а, е. Косоглазый.
Кривопи́кий, а, е. Съ кривымъ лицомъ, съ кривой рожей. Чуб. VII. 385.
Кривопле́кий, а, е. Кривоплечій. Хотіла мене мати та за третього дати, аж той третій такий кривоплекий. Чуб. V. 497.
Кривопри́сяга, ги, ж. Ложная клятва, ложная присяга. Желех.
Кривоприся́жний, а, е. Клятвопреступный. Кривоприсяжний… слуго! К. Дз. 74.
Кривоприся́жство, ва, с. Ложная присяга, клятвопреступленіе.
Кривоп'я́тий, а, е. Съ кривыми пятками. Хотіла мене мати за п'ятого оддати, аж той п'ятий стидкий, кривоп'ятий. Чуб. V. 497.
Криворо́тий, а, е. Съ кривымъ ртомъ. Баба бридка криворота. Котл.
Кривору́чка, ки, об. Человѣкъ съ кривой или увѣчной рукой. Желех.
Кривосу́дця, ці, гл. Неправедный судья. Кривосудця ти, небоже! Гол. II. 95.
Кривоу́стий, а, е. = Криворотий. Жел.
Кривоши́я, ши́ї, об. Кривошеій человѣкъ. Ум. Кривоши́йка.
Кривува́ти, ву́ю, єш, гл. Быть хромымъ. Я кривуючи живу. Г. Барв. 226.
Криву́лечка, ки, ж. Ум. отъ криву́ля.
Криву́лька, ки и криву́льця, ці, ж. Ум. отъ кривуля.
Криву́ля, лі, ж. 1) Всякая кривая, ломанная, зигзагообразная линія или полоска. Въ орнаментѣ (вышивки, раскраска посуды, рѣзьба по дереву и металлу и пр.) криву́ля (чаще: криву́лька) — зигзагъ простой или составленный изъ кружечковъ и пр. Kolb. I. 48. Вас. 184. Шух. I. 281, 283. Любила таки їх (миски) показувать.... і білу велику, на вінцях хрещики, по боках пружки, і червону, що паски святять, з кривульками і з зеленими голубами на дні. Сим. 233. Чумак у дорозі вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. 2) Каракуля, плохо написанная буква. Хоть би великою кривулею, аби було слово написане. Стулити ту кривулю, — виходить слово. Г. Барв. 403. 3) Кривой кусокъ дерева, — напр., употребляющійся для полоза и пр. Въ загадкѣ криву́лечкою названа ложка: Чотирі чотиречки та п'ятий Макаречко несуть кривулечку через тин
