ний, і не пізнати його, що в гіркому крепацтві зріс. МВ. I. 37.
Крепа́цький, а, е. Крѣпостной. А він був з роду крепацького. Шевч. Передм. V.
Крепа́чка, ки, ж. Крѣпостная. Ти, дякувать Господеві, не крепачка: твоя праця не згине дурно. МВ. I. 36.
Кре́плики, ків, м. мн. Пирожки съ капустой, сливами или рыбой. Kolb. I. 86.
Креса́к, ка́, м. Кремневое ружье. Кресак стрілецький. Федьк. I. 19.
Креса́ло, ла, с. Огниво. А тим часом кете лиш кресало та тютюну. Шевч. Ти курець? — Курець. — А є люлька, кресало й гаманець? Рудч. Ск.
Креса́ння, ня, с. Высѣканіе огня.
Креса́ночка, ки, ж. Ум. отъ креса́ня.
Креса́ня, ні, ж. = Крисаня. На голові кресаня в самих павах. Федьк. А брат убереться, кресаню з полами насуне на чоло. Федьк. Ум. Креса́ночка. Здоймив, здоймив кресаночку та й перехрестився. Гол. I. 230.
Креса́ти, крешу́, шеш, одн. в. кресну́ти, сну́, не́ш, гл. 1) Высѣкать, высѣчь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. III. 463. 2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать. Сніп. 188. Одсувається… щоб бува з п'яних очей не креснув зачепа. Мир. ХРВ. 260. 3) Подковами звенѣть. Пішов козак дорогою, підківками креше. Грин. III. 376. 4) Быстро дѣлать рядъ однихъ и тѣхъ же движеній (при работѣ и пр.). Женці молодії, серпи золотії, — так і крешуть. Г. Барв. 347. Ой млин меле, вода реве, а колесо креше, а колесо креше. Грин. III. 70.
Креса́тися, шу́ся, шешся, гл. Драться, биться. Штирі воли як соколи рогами ся крешуть. Гол. IV. 455.
Креси́во, ва, с. = Кресало. Шух. I. 129.
Кре́снути, сну, неш, гл. Таять. Крига почина креснути.
Кресну́ти. См. Кресати.
Кресь! меж., выражающее звукъ высѣканія огня. Кресь да й єсть! Посл.
Крет, та, м. = Кріт. Вх. Лем. 428.
Креті́вка, ки, ж. Кучка земли, поднятая кротомъ. Вх. Лем. 428.
Кре́чет, та, м. Кречетъ. Закуркають кречети сизі. Макс.
Кре́чний, а, е = Ґречний. Зачекай мя, кречна панно. Гол. I. 130.
Крива́к, ка́, м. 1) Кривое дерево (срубленное). Вх. Зн. 23. 2) Посуда, въ которой жарятъ поросятъ. Подольск. 3) Заяцъ. Вх. Уг. 247.
Криванжа́, жі́, об. Хромой, хромая. Мнж. 183.
Кри́вда, ди, ж. 1) Несправедливость, обида. І велів панам ляхам на Україні чотирі місяці стояти, а ні козаку, ні мужику жадної кривди чинити. Макс. 2) Неправда. Чия правда, чия кривда і чиї ми діти. Шевч. 46. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ум. Кри́вдонька, кри́вдочка.
Кри́вдити, джу, диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296.
Кри́вдиця, ці, ж. = Кривда. Желех.
Кри́вдний, а, е. Обидный, несправедливый. Цінування, складене українським народом Москві і москалям, не повинно бути кривдне за-для Москви. Левиц. (Правда, 1868, 449).
Кри́вдно, нар. Несправедливо, обидно. Е, братці, так на мене кривдно: у мене п'ятеро дітей, а стіки землі мені даєте. Канев. у.
Кри́вдонька и кри́вдочка, ки, ж. Ум. отъ кри́вда.
Кривдува́тися, ду́юся, єшся, гл. Обижаться. Ви, діду, не кривдуйтесь тим, що ми вас не вибрали. О. 1862 V. 7.
Криве́нький и криве́сенький, а, е. Ум. отъ криви́й.
Криви́й, а́, е́. 1) Кривой, искривленный. Кум красно говорить, але кривий писок має. Ном. № 2982. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Хромой. Усім подав вечеряти, а одному старому кривому вовкові нічого було дати. Чуб. I. 51. 3) Ложный, неправый. В моїх словах не знайдете лукавства, я знаю й сам, що просте, що кривеє. К. Іов. 15. 4) Криве́ сло́во. Противорѣчіе кому. Так уже її поважали, що, мовляв, і кривого слова боялись. Сим. 229. 5) Криви́м о́ком погляда́ти. Косо смотрѣть. На козацьку Україну кривим оком поглядали. Макс. 6) Криви́й тане́ць. Весенняя хороводная игра. Чуб. III. 32. О. 1861. XI. Свид. 40. 7) Криве́ зі́лля. Раст. Polygonum bistorta. Шух. I. 22. Ум. Криве́нький, криве́сенький, криві́сінький. Така… гарна, тільки трошки кривенька. Рудч. Ск. II. 33. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.
