Широче́нький, а, е. Ум. отъ широкий.
Широче́нько, нар. Ум. отъ ши́роко.
Широчиня́, ні́, ж. = Широчі́нь. Харьк. г.
Широчити, чу, чиш, гл. Расширять. Широчило листя да буйний вітер, височило гіллє да дрібен дощик. Чуб. III. 158.
Широчі́нь, ні, ж. Ширина. Каменец. у.
Ши́ршати, шаю, єш, гл. Дѣлаться шире, расширяться. К. ДС. 27. Од тепла усяка річ ширшає. Ком. Р. II. 79. Тюрма неначе ширшає. Шевч.
Ширше, нар. Сравн. степ. отъ ши́роко.
Ши́рший, а, е. Сравн. степ. отъ широкий. Широкий лист на ялині, а ще ширший на дубочку. Чуб.
Ширя́ння, ня, с. 1) Паре́ніе, полетъ. Желех. 2) Тыканіе, пыряніе.
Ширя́ти, ря́ю, єш, гл. 1) Пари́ть, рѣять. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. 9. 2) Тыкать, пырять. А він ширяє ціпком по дверіх, — сліпий, бач, то й пробує поперед себе. Новомоск. у.
Шитво́, ва́, с. Шитье. Коли у кравця, чи у швачки за шитвом нитка в'ється, то той, чиє шитво, того року ше не вмре. Мнж. 154. Як глянула, — впустила і шитво з рук. МВ. (О. 1862. I. 89). Примоститься Любка з шитвом до вікна. Сніп. 153. Вона на шитві сидить одно. Лебед. у.
Ши́тенько, ка, с. Ум. отъ шиття.
Ши́ти, ши́ю, єш, гл. Шить. Багач гроші збірає, а чорт калитку шиє. Ном. № 1449. Десь у садочку шиє сорочку. Чуб. III. 113. Шити поперед голки. НВолын. у. Шити по за голку. НВолын. у. Ши́ти на ове́с. У сапожниковъ: шить крупными стежками. Вас. 211.
Ши́тися, ши́юся, єшся, гл. 1) Шиться, быть шитымъ. Хиба ж юпка так шиється? 2) Пролазить между чѣмъ. А вже як паничі коло неї.... той поруч із нею шиється, а той з кутка на неї очима світить. МВ. (О. 1862. III. 44).
Ши́тий, а, е. 1) Прич. отъ ши́ти. Теплий кожух, тільки шкода, не на мене шитий. Шевч. 124. 2) прил. Шитый, вышитый. Шитими рукавами помахає. Чуб. III. 190.
Ши́тик, ка, м. Кожаный поясъ. Ковель.
Ши́тінки, нок, ж. мн. = Шитки. Паняночки шитінки шили. АД. I. 33.
Ши́тки, ток, м. Шитье, узоры. Г. Барв. 216, 215. Там рукава як під корою, такі густі шитки в дівочих сороччаних рукавах. Ном. № 11135.
Шиття́, тя́, с. Шитье. Черк. у. Ум. Ши́ттячко, ши́тенько. Шитенько шила. Чуб. III. 401.
Шихта́рь, ря, м. Рабочій, работающій при спускѣ срубленныхъ деревьевъ съ горъ внизъ; шихтарі стоятъ вдоль желобовъ, по которымъ спускается дерево и слѣдятъ за правильностью операцій. Шух. I. 179.
Шиць, меж. Скокъ. Коли се жаба шиць у воду. Чуб. I. 55.
Шиша́к, ка́, м. Шлемъ, каска. Котл. Ен. К. Досв. 10.
Шиша́льниця, ці, ж. = Шишкобгальниця. Ум. Шиша́льничка. Чуб. IV. 683.
Ши́шечка, ки, ж. 1) Ум. отъ шишка. 2) Родъ пирожнаго. Маркев. 169.
Шиши́рхати, хаю, єш, гл. Производить шорохъ, шелестѣть.
Шиши́рхнути, хну, неш, гл. Зашелестѣть, зашуршать, шелохнуться. На землю злізла ніч.... нігде а ні шиширхне. Г.-Арт. (О. 1861. III. 81).
Ши́шка, ки, ж. 1) Шишка. Ном. № 2121. 2) Украшеніе изъ тѣста на пасхальномъ хлѣбѣ, подражающее виду сосновой шишки. Чуб. VII. 445. 3) Свадебный хлѣбъ особаго рода. От, перед весіллям, так увечері, кличуть на шишки молодиць. Рудч. Ск. I. 149. 4) Крышка курительной трубки. Шух. I. 276. 5) У келефа: часть палки, выдающаяся надъ рукоятью. Шух. I. 274. Ум. Ши́шечка.
Ши́шкати, каю, єш, гл. Толкать. Півника того під боки шишкає. Коли ж воно надумалось та: какаріку! Грин. 1. 287.
Шишка́тий, а, е. О гребнѣ пѣтуха: густой, широкій.
Шишкобга́льниця, ці, ж. Дѣлающая шишки 3. Мил. 149.
Шишкува́тий, а, е. Покрытый шишками, наростами. Кора на дереві шишкувата. Міус. окр.
Шишлак, ка, м. 1) Шишка (на тѣлѣ)? На шиї у волів шишлаки отакі як картоплини. Волч. у. 2) Барашковая шапка. Вх. Зн. 82.
Ши́я, ши́ї, ж. 1) Шея. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. № 8595. 2) Часть печи надъ коміном. Чуб. VII.
