Шпакі́вський, а, е. Относящійся къ скворцу.
Шпа́конько, ка, м. Ум. отъ шпак.
Шпакува́тий, а, е. 1) О человѣкѣ: съ просѣдью. Голова шпакувата, та думка клята. Ком. Пр. № 388. 2) О конѣ: темносѣрый. Шпакуватий кінь. НВолын. у.
Шпале́ра, ри, ж. Кусокъ обой. Та кімната була обклеїна такими самими шпалерами, які були в її почивальні. Левиц. I. 490. Ум. Шпалерка. Г. Барв. 101.
Шпалі́р, ру, м. Обои. См. Шпалера. Шпаліром стіни обліпив. Мкр. Г. 48.
Шпанто́лити, лю, лиш, гл. Готовить, стряпать. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Шпа́ра, ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129. 2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпа́ри одійшли́. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. КС. 1882. XII. 625. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв'язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Мкр. Г. 25. Ум. Шпа́рка, шпа́рочка.
Шпара́ґи, раґ, ж. Раст. Спаржа, Asparagus officinalis.
Шпарґа́л, ла, м. Старая исписанная бумага. Пійди поговори з їми в магистраті: там зараз покажуть тобі трухлий шпарґал з вислою печаттю. К. ЧР. 214.
Шпарґа́лля, ля, с. соб. отъ шпарґал. А на десятий рік як вийме, прочитає, побачить сам здоров, що там ладу біс має, то в грубу так таки і впре шпарґалля все. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101).
Шпари́на, ни, ж. Щель. См. Шпара.
Шпа́рити, рю, риш, гл. 1) Обваривать кипяткомъ. 2) Бить, колотить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. М. Пр. 45.
Шпа́рка, ки, ж. Ум. отъ шпа́ра.
Шпарки́й, а́, е́. Прыткій, скорый, быстрый. Волынск. г. „Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь“, — з жалем промовив січовик. Стор. М. Пр. 11.
Шпа́рко, нар. Прытко, скоро, быстро. Нуте, хлопці, швидко, шпарко. Г.-Арт. (О. 1861, III. 102). Вітер шпарко полетів. Греб. 376. Безкостий Марко перепливе море шпарко. Ном. стр. 293, № 100.
Шпа́рочка, ки, ж. Ум. отъ шпара.
Шпарува́ння, ня, с. 1) Замазываніе щелей и углубленій при обмазкѣ стѣнъ сѣрой глиной. 2) Глина, которой произведена замазка щелей и углубленій въ стѣнахъ. Вже шпарування висхло, тільки побілити. Мир. Пов. II. 79.
Шпарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Замазывать щели и углубленія при обмазкѣ глиной стѣнъ. (Робітниці) шпарували надвірні хати. Левиц. I. 481. 2) Растягивать края полотна равномѣрно, чтобы они были ровными. МУЕ. III. 20.
Шпару́на, ни, ж. Кусокъ глины, отвалившійся отъ стѣны.
Шпарути́на, ни, ж. Щель.
Шпарутки, ків, мн. Двѣ дощечки, связанныя по срединѣ, въ мѣстѣ, гдѣ соприкасаются ихъ внутренніе концы, — при помощи ихъ равномѣрно растягиваютъ края полотна. См. Шпарувати 2. МУЕ. III. 19.
Шпа́та́р, ра, м. Лучина, щепка. См. Шпадер. Вх. Зн. 80. Желех.
Шпа́ти, шпа́ю, єш, гл. Копаться, рыться. Вх. Зн. 83.
Шпа́цір, ру, м. Прогулка. Котл.
Шпацірува́ти, ру́ю, єш, гл. Прогуливаться. Котл.
Шпа́ченько, ка, м. Ум. отъ шпак.
Шпаченя́, ня́ти, с. Скворецъ-птенецъ. Чоловік навідав гніздо шпаченят. Ном. № 13712.
Шпачи́ний, а, е. Скворцовый. Назнав я шпачине кубелечко. Грин. I. 228.
Шпачо́к, чка́, м. Ум. отъ шпак.
Шпе́ник, ка, м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Вас. 167, 179. Він шпеник в рані розглядав. Котл. Ен. VI. 73. 2) Ножка у листа, плода. Вх. Лем. 486.
Шпент, ту, м. Въ выраженіи: До шпе́нту. До тла. Хата до шпенту згоріла. Черк. у.
Шпеньо́к, нька́, м. = Шпеник. См. Кужілка.
Шпет, ту, м. = Шпе́та. До шпе́ту. Какъ слѣдуетъ, красиво. Чоботи щоб були до шпету. Конот. у.
Шпе́та, ти, ж. Въ выраженіи: До шпе́ти, не до шпе́ти. Кстати, некстати. Що небудь таке зробить не до шпети, то зараз йому і прізвище приложать. Стор.
Шпе́тити, чу, тиш, гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Ном. № 3535.
