нимать. Не вміє нічого невістка зробити, а-ні-же не шупить у господарстві. Г. Барв. 319. Шупить Сірко, де кабана смалять. Ком. Пр. № 538. Та я то трохи і в картах шуплю. Г.-Арт. (О. 1861. III. 99).
Шу́плаття, тя, с. = Суплаття. Продала яку мала шустелину, шуплаття лишне. Г. Барв. 371. Шуплаття позбірай, от буде дощ. — Оддала дочку заміж та дала скриню й корову і надавала усякого шуплаття. Рк. Левиц.
Шупля́дка, ки, ж. = Шухляда 1. К. ХП. 29. Г. Барв. 185.
Шупнути, пну, неш, гл. Ударить. Шупнув кулаком. Вх. Лем. 486.
Шупо́ня, ні, ж. Родъ кушанья. Гайс. у.
Шупо́ртатися, таюся, єшся, гл. = Шпортатися. Св. Л. 110. Текля коло неї.... шупорталась. Св. Л. 125.
Шу́ра, ри, ж. Сарай, навѣсъ. Звенигор. у. Найдеться й на тура шура. Федьк. Щось довге, наче шура, та таке довге, що з сіней і кінця не видно. Св. Л. 28.
Шурги́ч! меж., для выраженія выбрасыванія или быстраго всовыванія во что-либо. Шургич у піч! ХС. III. 48.
Шу́рин, на, м. Шуринъ. Ном. № 3409. Убив брата мойого, ще шурина свойого. Чуб. V. 739.
Шурине́ць, нця́, м. Въ свадебномъ обрядѣ шуринцями называются наскоро собранные молодые родственники невѣсты, долженствующіе защищать ее отъ жениха и его товарищей. МУЕ. III. 93, 121.
Шу́рка, ки, ж. Мѣра дерева для гонки смолы. Волынск. г.
Шу́ркати, каю, єш, гл. = Штрикати. Вона ж мені з того всього шуркає до ока: ти поганий, ти п'яний, відсунься від бока. Чуб. V. 1066.
Шуркнутися, кнуся, нешся, гл. Вскочить во что. Шуркнутися до комори. Вх. Лем. 486.
Шурла́й, лая́, м. Родъ игры.
Шурну́ти, рну́, не́ш, гл. 1) Толкнуть, пырнуть. Як шурнула хруща в писк, аж роскинув крила. Нп. 2) Броситься, повалить. Вони й шурнули далі, аж не потовпляться в двері. Св. Л. 196.
Шу́рпа, пи, ж. 1) Курица съ торчащими взъерошенными перьями. Рк. Левиц. 2) Женщина въ безобразномъ нарядѣ. Божевільна начепляла на себе дрантя та й ходе мов якась шурпа. Рк. Левиц. 3) Непотребная женщина. Це шурпа — пранцювата баба. Борз. у.
Шу́рпання, ня, с. = Шпортання 2. Лохв. у.
Шу́рпатися, паюся, єшся, гл. = Шпортатися. Що ти там усе шурпаєшся? Лягай уже спати. Лохв. у.
Шуру́балки, ків, м. Куски тѣста, прилипшіе къ рукамъ во время мѣшенія его.
Шурубе́йник, ка, м. Лѣнтяй, голышъ. Вх. Зн. 83.
Шурубу́ра, ри, ж. 1) = Шуря-буря. 2) Куралесникъ. Дивись, який шурубура! Полт.
Шурубу́рити, рю, риш, гл. Куралесить, буянить, бѣдокурить.
Шурубу́рство, ва, с. Продѣлка, куралесничанье. Черном.
Шуру́валки, ків, м. Комья неразмятой глины. Канев. у. См. Шурубалки.
Шурх, меж., выражающее быстрый провалъ куда-либо или быстрое вскакиваніе во что-либо, преимущественно въ отверстіе. Святий дух у дірку шурх. (Загадка). Лубен. у. Само сіре, хвіст як шило, та попередо мною в траву шурх! Ото ж була миш. КС. 1883. III. 672.
Шу́рхати, хаю, єш, гл. Шмыгать. Ящірки шурхают. Вх. Зн. 83.
Шурхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Произвести шорохъ. Іде бором прислухаючись: то шурхне щось ізбоку, то захитається береза. МВ. II. 65. 2) Неожиданно провалиться или вскочить, влетѣть куда-либо, преимущественно въ тѣсное пространство. Шурхнув у яму. МВ. I. 63. Шурхнула, як пліточка, в першу дірку. Мир. ХРВ. 394. З ніженської гоголівської гимназії шурхнув у військове товариство. К. ХП. 19. — руко́ю куди́. Засунуть руку во что. А ми, звісно парубки, — та по карманах, я в один шурхнув та в другий — нема: а до Ганни поліз — вузлик. Грин. I. 31.
Шу́рхнутися, нуся, нешся, гл. Провалиться. Церква виходить, виходить (із землі) — вже і баню видно. Аж тут прибігла за ними матка. Що ви тут, вражі діти, робите? — Вона так знову й шурхнулась в землю. КС. 1882. VII. 89.
Шурхоті́ти, хочу́, ти́ш, гл. Шуршать, производить шорохъ, шелестѣть. Лохв. у.
Шурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Шуршать, ше-
