Перегорюва́ти, рю́ю, єш, гл. Перегоревать, претерпѣть горе. Багато на Україні перегорювали люде.
Перегоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. перегорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Перегорать, перегорѣть. Прикілок перегорить надвоє. Грин. I. 70.
Перегостюва́ти, тю́ю, єш, гл. Прогостить извѣстное время.
Переграва́ти, раю́, єш, сов. в. перегра́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Играть, сыграть сильнѣе, чѣмъ слѣдуетъ. 2) Только сов. в. Окончить играть. Музика переграла. 3) Осиливать, осилить въ игрѣ. Петро переграв Івана. 4) Только сов. в. Перебродить. Пиво переграло.
Перегребти́, ся. См. Перегрібати, ся.
Перегриза́ти, за́ю, єш, сов. в. перегри́зти, зу́, зе́ш, гл. Перегрызать, перегрызть. Добрі зуби і камінь перегризуть. Ном. № 7155.
Перегри́зтися, зу́ся, зе́шся, гл. 1) Погрызть другъ друга. 2) Перессориться между собой. Вони саме тоді за ляхівку перегризлись. К. ЦН. 222.
Перегріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. перегребти́, бу́, бе́ш, гл. 1) Перегребать, перегресть. 2) Перемѣшивать, перемѣшать въ печи. 3) Ворошить, переворошить сѣно.
Перегріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. перегребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. Переправляться, переправиться на веслахъ. Ой бистрії річки, круті бережечки, — перегрібся, перевізся козак молоденький. Нп.
Перегріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. перегрі́ти, рію, єш, гл. Обогрѣвать, обогрѣть. Були б померзли, коли б не перегріла нас добра людина. Приходим додому вже й пізненько, нераненько: „Ой одчини, дівчино, перегріти серденько. Грин. III. 562.
Перегріва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. перегрі́тися, рі́юся, єшся, гл. Согрѣваться, согрѣться, обогрѣться. ХС. VII. 420. Пусти, свату, перегріться, на Галочку подивиться. Грин. III. 481.
Перегрома́джувати, джую, єш, сов. в. перегрома́дити, джу, диш, гл. = Перегрібати, перегребти.
Перегука́ти, ка́ю, єш, гл. Перекричать. Ніякого горла не стане, щоб перегукати вітер та хвилі ревучі. Ком. II. 33.
Перегукну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Перекликнуться.
Перегу́куватися, куюся, єшся, гл. Перекликаться. Через став перегукувались, жартуючи, дівчата. Левиц. I. 17.
Перегуля́ти, ля́ю, єш, гл. Прогулять.
Перегу́снути, ну, неш, гл. Слишкомъ загустѣть.
Перегусти́, ду́, де́ш, гл. Перестать гудѣть.
Перегуча́ти, чу́, чи́ш, гл. Перестать издавать звукъ.
Пе́ред, пред. 1) Передъ, предъ. Перед Богом присягаюсь, що инших не знаю. Чуб. V. 384. 2) Передъ, до, ранѣе. Будеш ти хміль уживати, будеш ти перед мене старого по долині Черкені козацьку голову покладати. Макс. 3) Къ. Перед Филоненка язика примчав. Макс. Швиденько зібралась Векла, узяла паляничку, звичайно як перед голову йти. Кв. Якось перед якуюсь гору прийшли. Котл. Ен. Бог покликав перед себе чорта. Г. Барв. 190. 4) Пе́ред ча́сом. Преждевременно.
Пе́ред, ду, м. 1) Передъ, передняя часть, сторона. Не повертайся до їх передом, щоб не пізнали. Рудч. Ск. II. 122. Окунець-молодець, повернись передом — поговоримо з тобою. Ном. № 4250, стр. 286. На пе́реді. Прежде всего. Так і нехай ваша річ напереді. Г. Барв. 36. 2) Передъ (сапога). Ой цок чобіток, а в переду дірка. Грин. III. 344. 3) мн. Переда́. Полы полушубка. Вас. 155. 4) Первенство, предпочтеніе, преимущество. Давати перед. 5) Пе́ред вести́, води́ти. Предводительствовать, идти впереди; командовать. Тим я тебе, моя доню, рано не будила, що твій милий веде перед, щоб ти не тужила. Мет. 20. Ум. Передо́к, передо́чок. Ой то ж не хмара, то ж орда іде, а Коваленко та передок веде. АД. I. 79. А в Київі на риночку дівочок таночок, молодая Бондарівна веде передочок. Грин. III. 613.
Передава́ти, даю́, є́ш, сов. в. переда́ти, да́м, даси́́, гл. 1) Передавать, передать. Коли сам, каже, не повершу, то синові передам. Шевч. 151. — ким. Черезъ кого. Треба передати Йваном. Лохв. у. 2) Передавать, передать, дать лишнее.
Передава́тися, даю́ся, є́шся, сов. в. переда́тися, да́мся, си́ся, гл. 1) Передаваться, передаться. 2) Переправляться, переправиться. Я по сім боці, ти по тім боці, — передайся до мене. Мет. 12.
Передави́ти, влю́, виш, гл. Передавить.
Передарува́ти, ру́ю, єш, гл. Передарить, раздарить. Передарував багато на своїм віку.
Переда́ти, ся. См. Передавати, ся.
Переда́ток, тку, м. Излишекъ при отдачѣ.
