правив, но твердо нас побожив. Гол. IV. 439.
Побожи́тися, жу́ся, жишся, гл. Побожиться. Побожився, що поховає труп його. Рудч. Ск. I. 110.
Побо́жкати, каю, єш, гл. Выразить сокрушеніе словами: а Бо́же! ой Бо́же! Ото сказали, що її вбито. От я побожкала, побожкала, та й кажу: що ж робити! Верхнеднѣпр. у.
Побо́жний, а, е. Набожный, благочестивый. От як розжився той чоловік, то покинув і пить, — і такий побожний зробився. Рудч. Ск. II. 22.
Побо́жність, ности, ж. Набожность, благочестіе. К. Кр. 13. З побожности своєї пожертвував на церкву сто рублів. Волч. у.
Побо́жно, нар. Набожно, благочестиво.
Поболі́ти, лі́ю, єш, гл. Перенести болѣзнь. Дай, Боже, в добрім здоров'ї поболіти. Ном. № 13918. (Кажуть тому, хто удає з себе хворого).
Поболі́тися, лі́ємося, єтеся, гл. Заболѣть (о многихъ). Воли му ся поболіли, сам бідний заслаб. Рудч. Чп. 163.
Побо́лювати, люю, єш, гл. Побаливать. Палец поболює мє. Вх. Зн. 50.
Поборгува́ти, гу́ю, єш, гл. Дать въ долгъ. Ще арендар поміркує, нам горівки поборгує. Чуб. V. 1094.
Побо́рець, рця, м. = Побірець.
Побородни́к, ка, м. Раст. Tragopogon. Шух. I. 20.
Поборозняк, ка, м. Личинка майскаго жука. Вх. Пч. II. 27.
Поборони́ти, ню́, ниш, гл. Запретить. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти. Ном. № 8993. Скілько хоч куштуй, ніхто тобі й не поборонить. Кв.
Поборо́ти, рю́, реш, гл. Побороть, одолѣть. Хто кого поборе, той тому оце озеро одпустить. Рудч. Ск. I. 61.
Поборо́тися, рю́ся, решся, гл. Побороться. Поборовся б, як би малось сили. Ном. № 4160.
По́борзнь, сня, м. Постромка. Сим. 37.
Побосі́ти, сіємо, єте, гл. Остаться безъ обуви (о многихъ). Побосіли у нас усі, — треба чоботи справляти. Славяносерб. у.
По́бочень, чня, м. Боковая полоса въ шлеѣ. Вас. 160.
Побо́чина, ни, ж. Боковая стѣна. Вх. Зн. 50.
Побочка́ти, ка́ю, єш, гл. Поцѣловать. Єдно личко побочкала, а в другоє укусила. Гол. III. 67.
Побояринува́ти, ну́ю, єш, гл. Побыть шаферомъ на свадьбѣ.
Побоя́тися, бою́ся, ї́шся, гл. Побояться. Я побоявся, щоб дзиглика не поламать. Рудч. Ск. I. 95.
Побрата́ти, та́ю, єш, гл. Сдружить съ кѣмъ. Який тебе лихий ізніс і побратав з панами? Греб. (Хата 54).
Побрата́тися, та́юся, єшся, гл. Побрататься, подружиться. Побратались свиня з пастухом. Ном. № 2540. Був собі коник і півник, та й побратались. Рудч. Ск. II. 3.
Побра́ти, беру́, ре́ш, гл. Взять (во множествѣ), забрать; разобрать. От поберуть коси да й пійдуть ніби то косить. ЗОЮР. I. 287. Чи ти ж казав, щоб свої ложки побрали? Рудч. Ск. I. 186. Наварили, посідали кругом казана, побрали ложки. Драг. 340. 2) Вырвать, выдергать (ленъ, коноплю). Я свої конопельки сама поберу. Грин. III. 302.
Побрати́м, ма, м. Названный братъ, другъ. При добрій годині всі куми і побратими. Ном. № 2310. Одріклася вся названая родина, тоді нема ні кума, ні побратима. Чуб. V. 469. Ум. Побрати́мко. Федьк. II. 125.
Побрати́мець, мця, м. = Побратим. Гол. IV. 458. Ото його і гості й побратимці. К. МБ. III. 261.
Побрати́мко, ка, м. Ум. отъ побратим.
Побрати́мство, ва, с. Братство, дружба. ЕЗ. V. 197. Може ви чували коли небудь про побратимство? Де вже не чували? Се наш січовий звичай; як не одрізняй себе од миру, а все чоловікові хочеться до кого небудь прихилитись; нема рідного брата, так шукає названого; от побратаються да й живуть довіку укупі, як риба з водою. К. ЧР. 123.
Побра́тися, беру́ся, бере́шся, гл. 1) Взяться, взять другъ друга. Поберуться усі хлопці і дівчата рядком за руки. Чуб. 2) Пойти, отправиться. Побрався Павло додому. МВ. (О. 1862. I. 76). Гарасько до овець побрався. Мкр. Г. 27. Куди отце летять з оселі горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. Греб. 367. 3) Пожениться. Мет. 7. Доки не поберуться, любляться, а як поберуться, то судяться. Ном. № 9822. Поберемося, небого! Чуб. V. 121. 4) Обратиться, превратиться во что (о многомъ). В їх од його лікарства усе в животі брусом побралось. Г. Барв. 325.
Побрені́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Потечь
