Побі́лювання, ня, с. Побѣлка.
Побіля́, нар. Возлѣ, около. А народу, народу! і за домовиною і побіля домовини. Кв. Тече річка з винограду та й побіля груші. Грин. III. 393.
Побіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. побіли́ти, лю́, лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Нащо мені, моя мати, личко побілила? Чуб. V. 462. Побілили… полотно. Рудч. Ск. II. 44.
Побі́р, бо́ру, м. Поборъ; взятки. Невелика ще біда сі побори. Стор. Ум. Побі́рок. От же побірки прокляті. Костом.
Побіра́ти, ра́ю, єш, гл. Брать, получать. Паламар побірає шестий книш. Гн. II. 260.
Побіра́тися, ра́юся, єшся, гл. Отправляться, идти. Час мені й до господи побіратись, бо там мене чекають. Грин. I. 289.
Побі́рець, рця, м. Сборщикъ. Рк. Левиц. Я й сам побірцем чотирі годи пробув.
Побірни́ці, ниць, ж. мн. = Плоскінь. Вх. Лем. 451.
Побі́рчий, чого, м. Сборщикъ податей.
Побіснува́тися, ну́юся, єшся, гл. Побѣсноваться.
По́біч, нар. Возлѣ, рядомъ. Побіч мене. Левиц. МБ. 57.
Побічни́ця, ці, ж. 1) Часть стола: горизонтальная планка, соединяющая ножки. Шух. I. 98. 2) Боковая доска колыбели. Шух. I. 98.
Побі́чній, я, є. 1) Боковой. 2) Посторонній. Побічня служба. Левиц. Пов. 52.
Побія́ти, я́ю, єш, гл. = Побити. Ой сталася пригодонька, побіяв муж жінку. Гол. I. 196.
Поблаголови́ти, влю́, ви́ш, гл. Поблагословить. От їх поблагословили і одружили. Рудч. Ск. II. 48.
Поблагослови́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Получить благословеніе. Я підійшов поблагословитись. Св. Л. 10. 2) Перекреститься передъ началомъ дѣла. Г. Барв. 391. Тільки що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась в печеню. ЗОЮР. I. 3.
Побле́кнути, ну, неш, гл. Поблекнуть. Там все поблідло і поблекло. Котл. Ен.
Побли́жчати, чаю, єш, гл. Приблизиться, стать ближе.
Побли́жче, нар. Ближе. От тоді ж то він поближче їх сідав. Мет.
Поблизи́ти, жу́, зи́ш, гл. Слишкомъ приблизить. Желех.
Поблизни́ти, ню́, ниш, гл. = Поблизничити. Таки ж одного привести — живіт болить, а то ж двоє поблизнила. Грин. III. 449.
Поблизни́чити, чу, чиш, гл. Родить двойни. Всі ж ті овечки та покотили, та покотили, поблизничили. Гол. II. 16.
Поблизу́, нар. Вблизи. Поблизу стояли старі вишні. Левиц. I. 331.
По́близький, а, е. Близко находящійся, близлежащій.
По́близько, нар. = Поблизу.
Побли́скати. См. Поблискувати.
Побли́скувати, кую, єш, сов. в. побли́скати, каю, єш, гл. Блестѣть по временамъ, поблестѣть, посверкать. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. I. 246. Жаби росчепірили ноги як крила, полетівши вперве на своєму віку по повітрі, поблискуючи білими животами проти зорі. Левиц. I. 121. Микола тільки поблискує на його очима. О. 1862. II. 79.
Поблі́длий, а, е. Поблѣднѣвшій. Чорняві хлопченята потомлені, поблідлі. МВ. I. 45.
Поблі́днути, ну, неш, гл. Поблѣднѣть. Ой ти ж моя головонько бідна, чогось моя миленька поблідла. Мет. 271. Вжахнулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325.
Поблуди́ти, джу́, диш, гл. Поблудить. Поблудивши по морям, якось і землю видко стало. Котл. Ен. 2) Заблудиться. Не ідіть лугами, бо поблудите. Мил. 220. 3) Ошибиться, напортить въ дѣлѣ. Коби тут не поблудити де в чім. Фр. Пр. 62.
Поблуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Поблудити 2. Либонь же ми поблудилися, не до свата та забилися. Грин. III. 481.
Поблу́дний, а, е. ? Люблять мене все поблудні. Нп.
Поблука́ти, ка́ю, єш, гл. Поблуждать, побродить, поскитаться. Поблукавши мій Петрусь, до мене вп'ять вернувсь. Котл. НП.
Побля́клий, а, е. Поблеклый. Черниг. у.
Побля́кнути, ну, неш, гл. Поблекнуть. Черниг. у.
Побо́втати, таю, єш, гл. Взболтать. Побовтала глечики з молоком.
Побо́втатися, таюся, єшся, гл. Поплескаться въ водѣ. Побовталась дитина в воді і повеселішала.
Побо́єць, йця, м. Ум. отъ побій.
Побожево́літи, ліємо, єте, гл. Съ ума сойти (о многихъ). Г. Барв. 467.
Побожити, жу, жиш, гл. Поблагословить? Въ свадебной пѣснѣ послѣ вѣнчанія: Дякуєме попонькові… нагленько нас од-
