ки. Прилуц. у. Цілий день у побігеньках. Рк. Левиц.
Побігну́ти, гну́, неш, гл. = Побігти. Побігне із костела.
Побі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Побѣжать. Ой побігла дівчинонька до ворожки просто. Нп. 2) Поѣхать. Наум зараз шатнувсь, наняв збіржаника і побігли що є духу з цілюрником додому. Кв.
Побігу́ця, ці, ж. 1) = Побігайка. Та не можна її (наймички) держати: така побігуця, що ніколи в хаті не всидить. Валк. у. 2) мн. = Побіганки. Справля́ти побігу́ці. Вѣчно бѣгать, постоянно уходить изъ дому. Що се ти побігуці справляєш? Лохв. у.
Побігу́щий, а, е. 1) Живой, проворный, подвижной. Вх. Зн. 17. 2) Постоянно бѣгающій туда и сюда человѣкъ. Желех.
Побі́да, ди, ж. Побѣда. Гласи возвишайте, мир весь утішайте побідою новою. Нп. Млр. Л. Сб.
Побіда́ш, ша́, м. Горемыка, бѣдняга. То я аже і не змагаюсь (з жінкою), а як той побідаш, що сіяв ячмінь, а жінка йому: „гречка!“ — згожуюся й я: нехай буде гречка. МВ. (КС. 1902. X. 156).
Побіде́нний, а, е. Горемычный. МВ. (О. 1862. I. 94). А тобі мене жаль, як побіденного, нещасливого. Стор. МПр. 10.
Побіде́нник, ка, м. Бѣдняга, горемыка. Вареники-побіденники, в окропі кипіли, велику муку терпіли. Ном. № 12351.
Побіди́ти. См. Побіждати.
Побі́дити, джу, диш, гл. Обидѣть. Овечками сей год побідило. Той рік і без того так мене побідив, що я не зберуся на гроші. Могил. у.
Побі́дкатися, каюся, єшся, гл. Посѣтовать. Побідкався, побідкався піп, та й вернув гроші.
Побі́дник, ка, м. Побѣдитель. І свій палаш, що звавсь побідник, до боку Низа прив'язав. Котл. Ен. V. 45.
Побідні́ти, ні́ю, єш, гл. Обѣднѣть (о многихъ). За ці годи дуже люде побідніли. Черниг. у.
Побідні́шати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться бѣднѣе.
Побідува́ти, ду́ю, єш, гл. Побѣдствовать. Не що вже робити, тра побідувати. О. 1862. VI. 94.
Побіжда́ти, да́ю, єш, сов. в. побіди́ти, джу́, ди́ш, гл. Побѣждать, побѣдить. Пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив. Макс.
Побі́й, бо́ю, м. 1) Бой, побоище. Ти, пане козаченьку, не продавай мене, не продавай мене, спогадай на себе, як ми з тобою да були в побою: в первому побою із татарами, в другому побою у Німещині, в третьому побою у Турещині. Як побили нас пополам з татарми, як прогнали нас до тихого Дунаю. Нп. 2) Побои. Я б не хотів і десяти карбованців за оцей побій. Екатериносл. у. Се було скоро після того, як стався той побій з нею, як її побито. Екатериносл. у. 3) Крыша, кровля. Шух. I. 92, 116, 117. Вх. Зн. 50. Комори, стайні — усе під побоями. Федьк. 4) Ста́ти побо́єм. Осадить городъ? Сам звів корогву та й берегом пішов, став побоєм перед Хотином. Чуб. III. 295. Става́ти до побо́ю, піти́ до побо́ю. Идти въ бой. Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою. Гол. I. 22. А як пішов до побою, все військо побідив. Гол. Ум. Побо́єць. Гол. I. 61.
Побі́л, лу, м. 1) Бѣлая глина. Вас. 182. 2) Побѣлка. Лохв. у.
Побіли́ти. См. Побіляти.
Побіли́тися, лю́ся, лишся, гл. Побѣлѣть. Чуб. V. 39.
Побі́лі́лий, а, е. 1) Побѣлѣвшій. 2) Поблѣднѣвшій.
Побілі́ти, лі́ю, єш, гл. 1) Побѣлить. Побілила о́коло. 2) Поблѣднѣть. Стор. МПр. 54. Побілів як стіна, як полотно, як хустка, як смерть, як Пилат. Ном. №№ 4381—4385. Побілі́в як вільхо́ва до́вбня. Покраснѣлъ. Мнж. 167.
Побілі́шати, шаю, єш, гл. Стать бѣлѣе. Трошки побілішали руки, як побула дома. Васильк. у.
По́білка, ки, ж. Глазурь изъ бѣлой фаянсовой глины, которою покрываютъ глиняную посуду передъ размалевкой ея. Шух. I. 262.
Побілува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Посдирать кожи съ животныхъ. 2) Побѣлить стѣну бѣлой глиной. Давайте глини, будемо сіркувати, а послі побілуємо. (Залюбовск.)
По́біль, лі, ж. Мелкіе кусочки сахару. Одважте бо мені побілі хунтів зо два по копі з шагом, — адже я до ціни даю. Лебед. у.
Побі́льшати, шаю, єш, гл. Увеличиться, сдѣлаться больше, прибавиться. Мені ділечка побільшало, а здоров'ячка поменшало. Чуб. V. 591. Малі діти, мале й лихо; побільшають, — погіршають. Чуб. V. 833.
Побі́льший, а, е. Большій. Ой проси собі в пана воєводи та побільшої плати. Нп.
Побільши́ти, шу́, ши́ш, гл. Увеличить.
