Словарь української мови (1924)/побігти

by Борис Грінченко

◀ побігнути

Словарь української мови Борис Грінченко П побігти

побігуця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Побѣжать. Ой побігла дівчинонька до ворожки просто. Нп. 2) Поѣхать. Наум зараз шатнувсь, наняв збіржаника і побігли що є духу з цілюрником додому. Кв.