Словарь української мови (1924)/побігуця

by Борис Грінченко

◀ побігти

Словарь української мови Борис Грінченко П побігуця

побігущий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побігу́ця, ці, ж. 1) = Побігайка. Та не можна її (наймички) держати: така побігуця, що ніколи в хаті не всидить. Валк. у. 2) мн. = Побіганки. Справля́ти побігу́ці. Вѣчно бѣгать, постоянно уходить изъ дому. Що се ти побігуці справляєш? Лохв. у.