Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/побігуця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
побігуця
Берлін: Українське слово, 1924

Побігу́ця, ці, ж. 1) = Побігайка. Та не можна її (наймички) держати: така побігуця, що ніколи в хаті не всидить. Валк. у. 2) мн. = Побіганки. Справля́ти побігу́ці. Вѣчно бѣгать, постоянно уходить изъ дому. Що се ти побігуці справляєш? Лохв. у.