Словарь української мови (1924)/побіляти

by Борис Грінченко

◀ побіля

Словарь української мови Борис Грінченко П побіляти

побір ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Побіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. побіли́ти, лю́, лиш, гл. Бѣлить, побѣлить. Нащо мені, моя мати, личко побілила? Чуб. V. 462. Побілили… полотно. Рудч. Ск. II. 44.