після побиванок під Кумейками на Говтві і Стариці позаходили в Московщину. Стор. МПр. 60.
Побива́ння, ня, с. Забота, печаль. Г. Барв. 133. Душа моя втомилась побиванням. К. Іов. 21.
Побива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Бить, убивать, колотить. Де ся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити, побивати. Нп. Що найменша в степу птиця та й та мене била. — Ой тим вона тебе побиває, що роду немає. Чуб. V. 447. 2) Бить обо что-либо, ушибать. На біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. I. 107. 3) Обивать. Ой із города Трапезонта виступала галера, златосиніми киндяками побивана. АД. I. 208. Комарові труну збудували, дорогими сукнами вкладали, золотими цвяхами побивали. Лукаш. 4) Одолѣвать, побѣждать. Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває. К. Іов. 5) Сльоза́ сльозу́ побива́є. Слеза за слезой катится. Рудч. Чп. 153. Ду́мка ду́мку побива́є. Одна мысль быстро смѣняетъ, замѣняетъ другую. Ном. № 10042.
Побива́тися, ва́юся, єшся, гл. 1) Биться, трепетать. Риба… тріпалась, побивалась в сітці. Левиц. I. 109. 2) Безпокоиться, заботиться, бороться съ препятствіями. Ми повинні побиваться, щоб він ширився у нас. О. 1862. I. 66. Мовчки собі побивалось, мовчки у Бога долі просило. Г. Бар. 16. Я й роспитую иноді про його лихо, як він побивавсь у світі змалку. Г. Барв. 357. Б'ється, б'ється та й побивається моє серденько без тебе. Чуб. V. 127. Мати за дітьми да побивається. Чуб. V. 712.
Побивач, ча, м. Снарядъ для набиванія обручей. Вх. Лем. 451.
Поби́вачка, ки, ж. = Побивач. Вх. Лем. 451.
Поби́йпес, пса, м. = Гицель. Желех.
Побира́ти, ра́ю, єш, гл. Брать. Сум нас побира́в. Насъ охватывала печаль. Вх. Зн. 50.
По́бит, ту, м. 1) Бытъ. Чорноморський побит. 2) Образъ, способъ. Яким би побитом спастися? Котл. Ен. VI. 83. А може між вами є такий, щоб яким небудь побитом одшукав цього хазяїна. Рудч. Ск. II. 148. З яко́го по́биту. Съ какой стати? З якого ж побиту мені вас обманювати? Котл. НП. 372.
Поби́ти, б'ю́, є́ш, гл. 1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито. Ном. 2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. 3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. ЗОЮР. I. 7. І зо зла палицю хапає… шпурнув — та й всіх курей побив. Гліб. 6. 4) Побѣдить, одолѣть, поразить. Гей молодих турків башів москалі побили. Гол. Поб'ють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Чуб. Бодай же вас, сини мої… у полі побило разом три недолі. ЗОЮР. I. 21. 5) Украсить. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив. Чуб. II. 191.
Поби́тий, а, е. Покрытый крышей. Поби́та ха́та. Хата, крыша которой съ наклономъ до 60%. Шух. I. 91. Ум. Побитенький. Хатка моя побитенька, хатка на помості. Шух. I. 201.
Поби́тися, б'ю́ся, є́шся, гл. 1) Разбиться. Пішла по воду, відра побила. Я ж не побила, постановила, з гори покотились, да й сами побились. Мет. 5. 2) Сразиться; подраться. Треба кріпко побитися з ляхами. Нп. Посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється. МВ. II. 10. Два брати… погризлись та й побились, ідучи степом. ЗОЮР. I. 306.
Побито́вий, а, е. Бытовой.
Побіга́йка, ки, ж. Вѣчно бѣгающая изъ дому. Мабуть уже кудись майнула побігайка. Мир. ХРВ. 114.
Побіга́йчик, ка, м. Быстро бѣгающій, — эпитетъ зайца. Зайчик-побігайчик. Рудч. Ск. II. 2.
Побіга́нки, нок, ж. мн. Побѣгушки, бѣготня. Побила мене лиха година та нещаслива з тими побіганками. Та то ж день у день, ніч у ніч. Мир. ХРВ. 324.
Побіга́ння, ня, с. Бѣганіе, побѣгушки. Ум. Побіга́ннячко. Ой весна-красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і доброє літечко… Моїм діткам на побіганнячко. Чуб. III. 109.
Побі́гати, гаю, єш, гл. Побѣгать. По світу як іще побіга, чиїхсь багацько виллє сліз. Котл. Ен.
Побіга́ти, га́ю, єш, гл. = Побігти. І теє промовляли (кінні брати), відтіль побігали. АД. I. 107.
Побі́гач, ча, м. Постоянно бѣгающій туда и сюда человѣкъ. Рк. Левиц.
Побіга́чка, ки, ж. 1) = Побігайка. Рк. Левиц. 2) Поносъ. Рк. Левиц.
Побіга́шки, шок, ж. мн. = Побіганки. МВ. III. 80.
Побіге́ньки, ньок, ж. мн. = Побіган-
