Повигно́ювати, юю, єш, гл. = Повгноювати.
Повигодо́вувати, вую, єш, гл. Вскормить, выкормить (многихъ).
Повиголо́днюватися, нюємося, єтеся, гл. Проголодаться (о многихъ). Мухи повиголоднювались та й кусають. НВолын. у.
Повиго́нити, ню, ниш, гл. Выгнать (многихъ). Рудч. Ск. I. 88. Не озивайтесь, бо й вас з хати повигонить. Драг. 176. Пан звелів, щоб повигонили кури й гуси. Рудч. Ск. II. 155.
Повигорта́ти, та́ю, єш, гл. Выгресть (во множествѣ). Повигортай попіл з усіх грубок.
Повиго́стрювати, рюю, єш, гл. Наточить (многое, о многихъ). Повигострювали свої ножі. Харьк.
Повиго́стрюватися, рюємося, єтеся, гл. Наточиться. Ніяк не нагострю свого ножа. — А наші добре повигострювались.
Повиграва́ти, ваємо, єте, гл. 1) Выиграть (о многихъ). Не можна всім повигравати, треба ж комусь і програти. 2) Окончить, перестать играть (о многихъ). Уже ж барабани та й повибивали, скрипки, дудки та й повигравали. Чуб. V. 951.
Повигріба́ти, ба́ю, єш, гл. = Повигортати.
Повигромаджувати, джую, єш, гл. Выгресть (во множ.). Повигромаджуй жар з обох груб та відгаси вугілля.
Повигу́люватися, люємося, єтеся, гл. Нагуляться ( о многихъ) Грин. II. 82.
Повидава́ти, даю́, є́ш, гл. Выдать (многихъ). Чимало дочок повидавав уже заміж. Левиц. Пов. 26.
Повидава́тися, даємо́ся, єте́ся, гл. Выйти замужъ (о многихъ).
Повида́влювати, люю, єш, гл. 1) Выдавить (по множествѣ). Давить мороз? — Та давить, бодай йому очі повидавлювало. Мнж. 144. 2) Передавить (многихъ).
Повида́ти, да́ю, єш, гл. Повидать. Виведи нас з хати на двір погуляти, світа повидати. Грин. III. 487. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало. ЗОЮР. I. 271.
Повида́тися, да́юся, єшся, гл. Повидаться, увидѣться. Таки з своїм родом та повидаюся. Чуб. V. 474.
Повидзьо́бувати, бую, єш, гл. Выклевать (многое).
Повидира́ти, ра́ю, єш, гл. 1) Вырвать (во множ.). Не куй, зозуленько, темненької ночі, повидираєш на ліщиноньку очі. Чуб. III. 157.
Пови́діти, джу, диш, гл. Увидѣть. Господиня повиділа, що чоловік щось збірає. Чуб. II. 555. Циган… повидів, що кум іде з сокирою. Чуб. II. 555.
Пови́дло, ла, с. = Павидло.
Повидлянка, ки, ж. Родъ кушанья: разводятъ пови́дло горячей водой и ѣдятъ съ куле́шею. МУЕ. I. 101.
Пови́дну, нар. При свѣтѣ, когда видно. Пішов я з Лавріном роздивитися город повидну. О. 1861. X. 146. Завтра повидну допишеш, покинь тепер.
Повидо́вбувати, бую, єш, гл. 1) Выдолбить (во множествѣ). 2) Выковырять (во множ.). Повидовбував йому очі. Рудч. Ск. II. 28. Як очей на спичку не повидовбує. Конот. у.
Повидні́ти, ні́є и повидні́шати, шає, гл. безл. 1) Проясниться. 2) Разсвѣсть.
Повидно́ті, нар. На разсвѣтѣ.
Повиду́мувати, мую, єш, гл. = Повигадувати. Отсе три дні панські одбудеш, а четвертий за подушне, п'ятниця й субота якісь толочні повидумували. МВ. I. 98.
Повиду́рювати, рюю, єш, гл. Выманить обманомъ (многое, у многихъ).
Пови́ж, нар. Выше. Повиж моря краю зачився місяць в туманах блукати. Федьк. I. 57.
Повижива́ти, ва́ю, єш, гл. Остаться въ живыхъ (о многихъ).
Повижина́ти, на́ю, єш, гл. Сжать (серпомъ — во множ.). Уже всю траву в садку повижинала. Черниг. у.
Повизбі́рувати, рую, єш, гл. Собрать все. Черк. у.
Повизволя́ти, ля́ю, єш, гл. Освободить (многихъ). З неволі престрашенної нас повизволяла. К. МБ. III. 249.
Повиздиха́ти, ха́ємо, єте, гл. Передохнуть. Воли да корови — все повиздихає. Чуб. V. 867. Певно, всі собаки в рові повиздихали. Ном. № 7894.
Повизнахо́дити, джу, диш, гл. Найти, выискать (многое). Де що було дідівське… повизнаходила. Г. Барв. 484.
Повизоло́чувати, чую, єш, гл. Позолотить (во множ.). Такі повизолочувані усе пам'ятники.
Повиїда́ти, даю, єш, гл. Съѣсть все. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали. Чуб. III. 73. Що варила, то все не повиїдане. Константиногр. у.
Повиїжджати, джа́ємо, єш, гл. Вы-
