Воткнуться (во множествѣ). Сіно повстромлювалося в дірки. Левиц. I. 195.
Повстрява́ти, ряємо́, єте́, гл. 1) Втыкаться (во множествѣ). Такий ліс, що йому кінця нема, а високий такий, що аж у небо вершки повстрявали. Грин. II. 347. 2) Вмѣшаться (о многихъ). І чого вони всі туди повстрявали? Хиба то їх діло? Харьк.
Повсть, ті и ти, ж. Войлокъ. Мали собі од вітру і хуртуни халабуди, окутані повстьми. Стор. II. 182. Повсті́ би́ти. Дѣлать войлокъ. Сим. 197.
Повстяни́й, а́, е́. Войлочный. КС. 1887. VI. 456. Бриль повстяний. Рудч. Ск. I. 62. Язик мов повстяний. Ном. № 11756.
Повстя́ники, ків, м. мн. Валенки. Кременч. у.
Повстя́нка, ки, ж. Кусокъ войлока? І моя душа не повстянка. Ном. № 1586.
Повсю́дний, а, е. Повсемѣстный. Голод, мір, крови потоки і повсюдная руїна. К. МБ. III. 243.
Повсю́дність, ности, ж. Всеобщее распространеніе. Желех.
Повсю́дно, нар. Вездѣ, повсемѣстно. Се повсюдно роблять наші молодиці й баби. Г. Барв. 421.
Повсяде́нщина, ни, ж. Обыденность. Сходили з громохмарньої гори у юдоль повсяденщини. К. КП. 130.
Повсякде́нний, а, е. Ежедневный.
Повсякде́нно, нар.' Ежедневно. К. МБ. III. 261.
Повсякча́сний, а, е. Всегдашній. Мир. ХРВ. 273.
Повсякча́сно, нар. Во всякое время, всегда.
Повтана́жувати, жую, єш, гл. Утомить сильно (многихъ).
Повтверя́ти, ря́ю, єш, гл. Отворить (во множествѣ). Входить Семен до комори, — повтверані скрині. Гол. I. 80.
Повтелю́щувати, щую, єш, гл. То-же, что и утелю́щити, но во множествѣ.
Повтелю́щуватися, щуємося, єтеся, гл. То-же, что и утелю́щитися, но во множествѣ.
Повтика́ти, ка́ю, єш, гл. Воткнуть (во множествѣ). Повтикав кілки. Левиц. I. 106.
Повтина́ти, на́ю, єш, гл. Отрубить (во множествѣ). Повтинати пальчики. Чуб. III. 63.
Повтира́ти, ра́ю, єш, гл. Утереть (многихъ). Повтирай дітей, бач як повмазувалися квашею. Богод. у.
Повтира́тися, ра́ємося, єтеся, гл. Утереться (о многихъ). Вони швидче повтирались, буцім то і не плакали. Рудч. Ск. I. 180.
Повти́рювати, рюю, єш, гл. Тоже, что и ути́рити, но во множествѣ.
Повти́рюватися, рюємося, єтеся, гл. То-же, что и ути́рюватися, но о многихъ. Желех. Повтирювались усі в хату.
Повтиха́ти, ха́ємо, єте, гл. Утихнуть (о многихъ). Мої думи повтихали. Федьк. I. 29.
Повти́шкувати, кую, єш, гл. Втолкнуть (многихъ). Не спить Сатанаїл з першими янголами, темнішими, да радиться, щоб Бога і тіх янголів у воду повтишкувати — повпихати. Чуб. I. 144.
Повтіка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Убѣжать (о многихъ). Люде повтікали з хати. Рудч. Ск. I. 12. Були на масниці вареники, та в піст на вербу повтікали. Ном. 2) Вытечь (во множествѣ). Були річки — повтікали, були ставки — повсихали. Чуб. V. 540.
Повтіша́тися, ша́ємося, єтеся, гл. Порадоваться (о многихъ). Вірно любилися, да й не побралися, тілько вороженьки да повтішалися. Мет. 92.
Повтомля́ти, ля́ю, єш, гл. Утомить (многихъ).
Повтомля́тися, ля́ємося, єтеся, гл. Утомиться (о многихъ). Чи повтомлялись, чи поморились, чи на мене, нивку, забулися? Чуб. III. 241.
Повто́птувати, тую, єш, гл. 1) Утоптать (во множествѣ). Бач, які стежки повтоптували, через город ходячи. Черниг. у. 2) Втоптать (во множествѣ).
Повто́рне, нар. Вторично. О. 1862. IV. 2.
Повто́рний, а, е. Вторичный. — брат. Членъ второго церковнаго братства, въ которое вступаютъ болѣе молодые люди, при существующемъ братствѣ изъ старшихъ лѣтами прахожанъ. МУЕ. III. 57.
Повторя́ти, ря́ю, єш, гл. Вторить. Що бурлака гірко робить, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає, а хазяйка повторяє: де ти в чорта волочився? Чуб. V. 472.
Повту́лювати, люю, єш, гл. То-же что и утули́ти, но во множествѣ.
Повтяга́ти, га́ю, єш, гл. Втащить (во множествѣ). Повтягав усі мішки в хату. Очі йому́ повтяга́ло. Ввалились глаза. О. 1862. VI. 59.
Повузи́ти, жу́, зи́ш, гл. Съузить, сдѣлять уже. Коли б була мати кишені не
