повузила, були б і в мене широкі рукава. Ком. II. № 900.
По́вузький, а, е. Узковатый. Повузька свита. НВолын. у.
Повх, ха, м. = Пільх. Вх. Пч. II. 5.
Повхатий, а, е = Волохатий. Волосистый. Вх. Лем. 457.
Повхо́дити, димо, дите, гл. Войти (о многихъ). От вони повходили в хату. Рудч. Ск. II. 48.
По́вчити, чу, чиш, гл. Сооружать? мастерить? Хату повчу, та й не сповчу й досі. Вас. 208.
Повчи́ти, вчу́, вчи́ш, гл. Поучить; проучить. Та так тебе повчу, що й до віку не візьмешся за чарку. Кв.
Повчи́тися, вчу́ся, вчи́шся, гл. 1) Поучиться. От же взявся танцювати, та може й не вмію! Повчитись було у кривого Хоми. Кв. 2) Только во мн. ч. Научиться (о многихъ). Сами з себе письменства повчились Екатериносл. у.
Повчі́плюватися, люємося, єтеся, гл. Вцѣпиться (о многихъ). Дітвора йому в поли повчіплювалась. О. 1861. IV. 149.
Повчо́к, чка́, м. Ум. отъ повк.
Повше́дний, а, е. Обыденный, обычный. Скинувши свою повшедну одежу… надів чорноморську. Шевч. (О. 1861. X. 4).
Повшо́нок, нка, м. Маленькій мальчикъ. Черк. у.
Повшу́к, ка́, м. = Повшонок. Я ще знав його таким повшуком. Закр.
Пов'ю́чити, чу, чиш, гл. Навъючить (многихъ) Стоять коні попутані, пов'ючені. Нп.
Пов'яза́ти, жу́, жеш, гл. 1) Завязать, надѣть. Я пов'яжу на голову червону скиндячку. Кв. 2) Связать (во множествѣ). (П'яних) пов'язав. Чуб. II. 362. Сирою сирицею назад руки пов'язано. АД. I. 90. Ой зійдуться вороженьки снопики пов'яжуть. Чуб. Ой за яром брала дівка льон, та забулась пов'язати. Мет. 60. Ой пов'яжу льон, ой пов'яжу льон хоть сирою дубиною. Чуб. Взяли мене (калину) поламали і в пучечки пов'язали. ЗОЮР. II. 243.
Пов'яза́тися, жу́ся, жешся, гл. 1) Надѣть на голову повязку, ленту. 2) Окончить связываніе сноповъ. Зміев. у. 3) Образовать завязь. Пов'язались були добре огірки й кавуни, та дощу не було довго, то й в'язь посохла. Волч. у.
Пов'я́зина, ни, ж. 1) На хлѣвахъ: жердь вмѣсто ла́ти. Міус. окр. 2) мн. пов'я́зини. Обрядъ повязыванія новобрачной. Вх. Лем. 451.
Пов'я́зка, ки, ж.? Пов'язки з гарбуза, а сідельце капустяне. Чуб. V. 1161.
По́в'язь, зя, м. Связь. Може, думаю собі, знайдеться який пов'язь між двома легендами. Г. Барв. 429.
Пов'яли́ти, лю́, ли́ш, гл. Сдѣлать вялымъ, заставить увянуть. Холодна та зіма була, цвіт пов'ялила. Чуб. V. 120.
Пов'я́нути, ну, неш, гл. Завянуть, увянуть. Ой у полю при дорозі пов'янули цвіти. Гол. I. 14. На городі бузина — пов'яло коріння. Чуб. V. 9.
Пога́вкати, каю, єш, гл. Полаять. Собака погавка, а вітер рознесе. Шевч. (О. 1862. VI. 13).
Погада́нка, ки, ж. Мысль, дума. І вид його ясний мов засмутився якоюсь погаданкою тяжкою. К. МБ. XI. 144.
Погада́ти, даю, єш, 1) Подумать; поразмыслить. Я не полаяла, тільки погадала. Нп. 2) Вспомнить. А трудів їх ніхто не погадає. Ном. № 1581. Як погадаю батькову щирность, обливають мене сльози. Чуб. V. 338. Як собі погадаю, де були вечерниці, біда ж мені на світі, бідній молодиці. Чуб. V. 400.
Пога́дка, ки, ж. = Погаданка. Ум. Пога́дочка. Як я собі погадаю свої погадочки. Грин. III. 255.
Погайса́ти, са́ю, єш, гл. Побѣжать, пойти, отправиться. Куди погадаєш, туди й погайсаєш. Чуб. V. 1194.
Погалу́нити, ню, ниш, гл. Помочить въ растворѣ квасцовъ.
Пога́мати, маю, єш, гл. Поглотать, съѣсть (во множествѣ).
Погаме́литися, люся, лишся, гл.? Та й гарний то панич, як би з ним мені, — каже молодиця, — трохи погамелитись. Черк. у.
Погамува́ти, му́ю, єш, гл. Остановить, усмирить.
Пога́нець, нця, м. 1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало… такого ще поганця не бувало. Гліб. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється… а над нею, молодою, поганець сміється. Шевч. 484. 2) Язычникъ.
Пога́ний, а, е. 1) Дурной, плохой. Царь як покуштує борщ, аж він такий поганий. Рудч. Ск. I. 108. Велів поганій буть погоді. Котл. Ен. Деревце почало казать, яке йому життя погане. Гліб. 2) Некрасивый. Ліпше мені в сей Дунай
