Обло́патися, паюся, єшся, гл. Обожраться.
Облуд, да, м. Названіе злого духа. Чуб. I. 191.
Облу́да, ди, ж. 1) Лицемѣріе, притворство, обманъ. Хто облудов віддихає, най нігди щастя не має. Гол. I. 299. 2) об. Лицемѣръ, лицемѣрка, притворщикъ, притворщица. Гадалам ся, мій миленький, втопити, щоб з тобою, облудою не жити. Гол. I. 282. Ой не жаль же мі того вина й меду, же 'м пив, ой но мі жаль, же 'м з облудов оженив. Гол. IV. 207. 3) Призракъ; обманный видъ; только видъ внѣшній, а въ дѣйствительности того, что должно быть, нѣтъ. Мнж. 187. Тремтів, як на дереві облуда. Полт. Облуда одна стоїть, а яка хата хороша була. Екатериносл. г. Літав до однієї жінки змій, та так її перевів, шо тілько одна у неї чоловіча облуда. Мнж. 9. Ум. Облу́дка.
Облу́дка, ки, ж. 1) Ум. отъ облуда. 2) Оболочка верхняя, кожица (напр., яблока). Як положиш кислицю у піч спектись, то шкура їй репне. У всякій кислиці у середині є сік і воздух; од тепла сік закипа і з його робиться пара, а воздух роздається.... і вони розривають облудку. Дещо.
Облу́дний, а, е. Лицемѣрный, притворный. Який тепер світ облудний. Чуб. V. 4. Облудна мова.
Облу́дник, ка, м. Лицемѣръ, притворщикъ.
Облу́дниця, ці, ж. Лицемѣрка, притворщица.
Облу́дність, ности, ж. Лицемѣріе, притворство.
Облу́дно, нар. Лицемѣрно, притворно.
Облу́зати, заю, єш, гл. Ошелушить.
Облу́к, ка, м. 1) Согнутый прутъ, дуга (отдѣльно и какъ часть снарядовъ). Шух. I. 224, 225. 2) Лука сѣдла. Шух. I. 252.
Облупа́ти, ся. См. Облупувати, ся.
Облупи́ти, ся. См. Облуплювати, ся.
Облу́плений, а, е. Ободранный. Зна́ють як облу́пленого (кого). Превосходно знаютъ, насквозь видятъ. Мнж. 168.
Облу́плювати, плюю, єш, сов. в. облупи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Обдирать, ободрать, очистить, снять кожу, шелуху. Дав яєчко та ще й облупи. Ном. № 2700. Йому облупи та ще і в рот положи. Ном. № 2700. Бодай вас луп облупив. Харьк. г. 2) Обобрать, ограбить.
Облу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. облупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Обдираться, ободраться, облупиться, обвалиться. Хати не обмаже: облупиться, обсиплеться. Г. Барв. 224.
Облу́пувати, пую, єш, сов. в. облупа́ти, па́ю, єш, гл. Обковыривать, обковырять, отрывать, отбивать, отбить обмазку. Щоб не облупувало дощем огради, залізом покрили. Харьк. г. Облупала стіну, — буду знову мазати, бо погано було. Харьк.
Облу́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. облупа́тися, па́юся, єшся, гл. Объ обмазкѣ: отставъ, отпадать, отпасть. Стіна облупалася.
Облюби́ти, блю́, би́ш, гл. Полюбить. Ой як би я учинив зраду над тобою, коль я собі облюбив тебе ще змолоду. Гол. II. 413.
Облюдні́ти, ні́ю, єш, гл. = Вилюдніти. Лубен. у.
Обляга́ти, га́ю, єш, сов. в. облягти́, ля́жу, жеш, гл. 1) Ложиться, лечь, расположиться вокругъ. Облягли собаки кругом стерва. 2) Окружать, окружить. Ой уже ж наші славні запорожці та й невеселі стали: ой облягли їх, облягли москалі та всіма сторонами. ЗОЮР. II. 256. 3) Осаждать, осадить. Турки, татари брами облягли і вже патриарсі голову з плеч зняли. Чуб. I. 160. 4) Ложиться, лечь, улечься. Люде саме облягли — поснули кріпко, не достукаєшся. Г. Барв. 99. Вороженьки спать обляжуть, — піду погуляю. Чуб. 5. 557. 5) Только сов. в. Слечь. Обліг мій братчик, лежить. 6) О ночи: наступать, наступить. Як облягла ніч, — він і виїхав. Мнж. 31. Отто йдуть та йдуть, і облягла їх ніч, — т. е. застигла ихъ ночь. Мнж. 42.
О́бляги, гів, м. мн. Время, когда ложатся спать. Як бачилась, так і бачуся з Павлусем в старечі обляги. Г. Барв. 233.
Обля́гма, обля́гома, нар. Въ то время, когда ложатся спать. А вона вернулась уже додому дуже облягома, а на другий день і захворіла. Кобел. у.
Облягти́. См. Облягати.
Облягти́ся, ля́жуся, жешся, гл. Лечь (спать). Як вернулась, уже батько й мати обляглися. Г. Барв. 236.
Облямі́вка, ки, ж. Кайма, обшивка. Вас. 155.
Обля́мка, ки, ж. = Облямівка. Вх. Лем. 441.
Облямо́вувати, вую, єш, сов. в. облямува́ти, му́ю, єш, гл. Окаймлять, окаймить. КС. 1893. XII. 449. Лице кругом
