(многое). Став здумувати та писати, що в його дома є. Усе, усе поздумував. Чуб. II. 18.
Позду́рювати, рюю, єш, гл. Обмануть, одурачить (многихъ).
Позелени́ти, ню́, ни́ш, гл. Сдѣлать зеленымъ. Не жди весни — святої долі! Вона не зійде вже ніколи садочок твій позеленить. Шевч. 654,
Позелени́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Окраситься въ зеленый цвѣтъ. На траві позелениться полотно. Міус. окр.
Позелені́ти, ні́ю, єш, гл. Позеленѣть.
По́зеленуватий, а, е. Зеленоватый, не вполнѣ зрѣлый. Яблука ще позеленуваті. Харьк.
Позе́мний, а, е. Горизонтальный. Желех.
Позе́мно, нар. Горизонтально. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Позерни́ти, ню́, ни́ш, гл. Дать крупное зерно хлѣбу. Як би Господь позернив просо! Зміев. у.
Позерни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Уродить съ хорошимъ зерномъ. Добре ж, як позерниться добре гречка. Кролев. у.
Позжива́ти, ва́ємо, єте, гл. Прожить (о многихъ). Ми з бабою вік позживали. Лебед. у.
Позжина́ти, на́ю, єш, гл. Сжать (во многихъ мѣстахъ). Як вже гет усе позжинают, то лишіют трохи „на оборіг“, аби горобці ззіли. ЕЗ. V. 86.
Поззива́ти, ва́ю, єш, гл. Созвать (о многихъ). Ой на то ж я вас усіх поззивав, щоб медом-вином усіх поштував. Чуб. V. 449.
Поззува́ти, ва́ю, єш, гл. Снять обувь (во множествѣ).
Позива́ка, ки, об. Сутяга. Ну й позивака ж він! Лохв. у.
Позива́льник, ка, м. Истецъ, тяжущійся, ведущій процессъ. Полт.
Позива́ння, ня, с. Привлеченіе къ суду, судебный процессъ.
Позива́ти, ва́ю, єш, гл. Привлекать къ судебной отвѣтственности, предъявлять искъ къ кому, судиться съ кѣмъ. Позиваєте мене і в рокове свято на… суд. К. Кр. 37. Ой пішов міщанин міщаночку позивати, присудили старі люде добре попрохати. Чуб. V. 1075.
Позива́тися, ва́юся, єшся, гл. Судиться, предъявлять искъ къ кому. Прилуц. у.
Пози́ка, ки, ж. 1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в'язку. Грин. II. 208. Коня у позику не давай. 2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно. Г. Барв. 506.
Позира́ти, ра́ю, єш, сов. в. позирну́ти, ну́, не́ш, гл. Смотрѣть, посмотрѣть, глянуть. Да полядаю, да позираю да на ту чорну хмару. Мет. 85. Позирнувши на них гнівно, рече чоловікові. Ев. Мр. III. 5.
Позича́йло, ла, ж. Заимодавець, кредиторъ; ростовщикъ. К. (Желех.).
Позича́ти, ча́ю, єш, сов. в. пози́чити, чу, чиш, гл. 1) — у ко́го. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12. 2) — кому́. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає. Ком. II. 50.
По́зичка, ки, ж. = Позика. Позичка босоніж ходить. Ном. № 10618. Заспівав би — був голосок, та позички ззіли. Шевч.
Позіпа́ти, па́ю, єш, гл. Погорланить. Позіпай довше, то я тобі затулю рота!
Позі́р, зо́ру, м. 1) Видъ. Ось візьміть оцю диню; позір гарний у неї. Волч. у. 2) На позі́р. На взглядъ. Так як на позір, то це масло наче таке саме, як і те. Пирят. у. І на позі́р нема́. Совсѣмъ нѣтъ. І на позір немає кавунів, а сіяв густо. Волч. у. 3) — да́ти. Обратить вниманіе, наблюдать, присматривать. Вх. Лем. 452.
Позі́рка, ки, ж. Вниманіе, наблюденіе. Позі́рку ма́ти = Позір дати. Вх. Лем. 452.
Позіска́кувати, куємо, єте, гл. Соскочить (о многихъ). Слуги позіскакували з постелі. Левиц. I. 518.
Позіха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Зѣвать. Протирав очі, позіхав, хрестячи рот за кожним разом. Левиц. 2) О вѣтрѣ: дуть по временамъ. Утомилась заверюха, де-де позіхає. Шевч.
Позіха́тися, ха́ється, гл. безл. Зѣваться. Ляжмо спати… вже й мені часто позіхається. Г. Барв. 78.
По́зіхи, хів, м. мн. Зѣвота. Позіхи напали. Черк. у.
Позіхо́дитися, димося, дитеся, гл. Сойтись. А тим часом позіходилось народу вже чимало. Кв.
Позіцу́нок, нка, м. Родъ заплаты изъ куска овчины съ шерстью, прикрѣпляемый кожевниками въ томъ мѣстѣ, гдѣ на выдѣлываемой овчинѣ находится лысина. МУЕ. I. 75.
Поз'їда́ти, да́ю, єш, гл. 1) Съѣсть (верхній слой, вершокъ у растенія) (во
