Позганя́ти, ня́ю, єш, гл. Согнать (многихъ). Позганяй граків. Драг. 413.
Позгаса́ти, са́ємо, єте, гл. Погаснуть, потухнуть (во множествѣ).
Позгина́ти, на́ю, єш, гл. Согнуть (во множествѣ).
Позгнива́ти, ва́ємо, єте, гл. = Погнити.
Позгнуща́тися, ща́юся, єшся, гл. Погнушаться. Не позгнущайтесь вислухать нас. Кв.
Позго́джуватися, джуємося, єтеся, гл. Согласиться (о многихъ).
Позгодо́вувати, вую, єш, гл. Вскормить (многихъ). Діток позгодовували і худоби придбали. Г. Барв. 8.
Позго́лювати, люю, єш, гл. Сбрить (о многихъ). Наші старі позголювали бороди та й думають, що помолодчали.
Позго́нити, ню, ниш, гл. 1) Согнать съ мѣста (многихъ); согнать въ одно мѣсто. Уже й овець позгонили. Мир. ХРВ. 39. 2) Взогнать (многихъ). Позгонив воли на гору.
Позгорта́ти, та́ю, єш, гл. Свернуть (во множествѣ). Позгортай одежу та поховай у скриню. Кіев. у.
Позгорта́тися, та́ємося, єтеся, гл. Свернуться (во множествѣ).
Позгріба́ти, ба́ю, єш, гл. Сгресть (во множествѣ). Позгрібай солому. Харьк. у.
Позгрі́бувати, бую, єш, гл. = Позгрібати. Усе позмітувано, позгрібувано, чи кізяк, чи трісочка. Г. Барв. 193.
Позгрома́джувати, джую, єш, гл. = Позгрібати.
Позгу́блювати, люю, єш, гл. Растерять.
Поздава́ти, даю́, є́ш, гл. Сдать (во множествѣ). Поздавали хлопців у некрути. Богодух. у.
Позда́влювати, люю, єш, гл. Сдавить (во множествѣ).
Поздаро́вувати, вую, єш, гл. Надарить. Поздаровували люде погорільцям усякого хліба чимало. Волч. у.
Поздвига́ти, га́ю, єш, гл. Сдвинуть (во множествѣ). Таке каміння, що насилу з місця поздвигали. Славяносерб. у.
Позде́ржувати, жую, єш, гл. Удержать, сдержать (многихъ).
Поздира́ти, ра́ю, єш, гл. Содрать (во множествѣ). І який то дурень поздирав кору з дерева. Черниг. у.
Поздира́тися, ра́юся, єшся, гл. Содраться.
Поздиха́ти, ха́ємо, єте, гл. Издохнуть (о многихъ). Воли поздихать. Чуб. V. 26.
Позді́рря, ря, с. Кострика. Будемо поздір'я трясти, на ручники прясти. Гол. IV. 380.
Поздійма́ти, ма́ю, єш, гл. То-же, что и зня́ти, но о многихъ или многомъ.
Поздму́хувати, хую, єш, гл. Сдуть (во множествѣ).
Поздорови́ти. См. Поздоровляти.
Поздорови́тися, влю́ся, ви́шся, гл. = Поздоровкатися. Увійшов, не поздоровився, не привітався. Ез. V. 184.
Поздо́вжний, а, е = Подовжний. По дорозі від Теплика до Кам'янок єсть поперечний яр і поздовжний видолинок. Св. Л. 306.
Поздорові́ти, ві́ю, єш, гл. Сдѣлаться здоровымъ, выздоровѣть. Бив мене чоловік, кости поломив, а я лягла, полежала, встала, ззіла, вола, кабана… і допіро поздоровіла. Чуб. V. 1140. Жінка попова поздоровіла. Драг. 63.
Поздорові́шати, шаю, єш, гл. = Поздоровшати. Спасибі невістці, я за нею поздоровішала. Кіев. у.
Поздоро́вкати, каю, єш, гл. Пожелать здоровья при привѣтствіи, випиваніи водки и пр. Вх. Зн. 21.
Поздоро́вкатися, каюся, єшся, гл. Поздороваться. Васильк. у.
Поздоровле́ння, ня, с. Поздравленіе.
Поздоровля́ти, ля́ю, єш, сов. в. поздорови́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Давать, дать здоровья (употребляется преимущ. въ сов. в.). Десь мій милий чорнобривий та в степу ночує. Як в степу при дорозі, — поздоров же його, Боже! Чуб. V. 15. 2) Поздравлять, поздравить. Чом ти… не поздоровиш його? Адже бачиш, він заручився. Котл. НП. 386. Кішку Самійла поздоровляли. АД. I. 219. Поздорови́ти днем. При встрѣчѣ поздравить съ настоящимъ днемъ. ЗОЮР. I. 48.
Поздоро́вшати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться здоровѣе. Г. Барв. 13. Він мені каже не їсти того й того, а я на злість наїмся та поздоровшаю. Левиц. I. 136.
Поздренє, ня, с. Видъ, видѣніе. З того веселого поздрені і пахущого повітри так заспокоївся. Гн. II. 77.
Поздува́ти, ва́ю, єш, гл. Сдуть (во множествѣ). Будем дути так, щоб всі гори і ліса поздувать, щоб скрізь рівно було. Чуб. II. 15.
Позду́мувати, мую, єш, гл. Вспомнить
