Попасішникува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть пчеловодомъ.
По́паски, нар. 1) Пася, пасясь на ходу. Сим. 197. Отара попаски попхалась навманя. Греб. 381. Вівці… роскотилися по толоці, щипаючи попаски низеньку, приземну травицю. Мир. ХРВ. 50. 2) Осторожно. Кішка іде попаски. Борз. у.
Попаску́дити, джу, диш, гл. Изгадить (во множествѣ). Усю одежу попаскудив. Васильк. у.
Попа́сти, су́, се́ш, гл. Попасти. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. ЗОЮР. I. 40. Нігде… і коня попасти. ЗОЮР. I. 209.
Попа́сувати, сую, єш, гл. = Попасати. Ми стали біля слободи Кіньської… попасувать волів. Драг. 415.
Попа́тлати, лаю, єш, гл. Взъерошить (многихъ).
Попа́трати, раю, єш, гл. Опарить птицъ и ощипать перья.
Попащикува́ти, ку́ю, єш, гл. Поразглагольствовать, преимущ. дерзко. Такій чепурусі в жадобку попащикувати. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Попекти́, печу́, че́ш, гл. 1) Попечь, испечь, изжарить. 2) Обжечь. 3) Пожалить, ужалить (крапивой) (во множествѣ). Ускочила у кропиву та й ніженьки попекла. Грин. III. 645.
Попекти́ся, печу́ся, че́шся, гл. 1) Испечься (о многомъ). Гарно паляниці попеклися. Славяносерб. у. 2) Обжечься. Він, кажуть, на якомусь заводі робив і там дуже попікся, ото й шрамуватий того такий. Пирятин. у.
Попела́стий, а, е. Пепельный (о цвѣтѣ). Попеластий віл. Греб. 365. Ми (гуси) попеласті всі. Греб. 362. Ви, кури, білі, чорні, гребенасті, попеласті. Мил. М. 51.
Попели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Рыться въ землѣ, въ сорѣ (о курицѣ). Вх. Уг. 261.
Попели́ця, ці, ж. Насѣк. Aphis brassicae, капустная тля. Вх. Пч. I. 5. Попелиця на капусті. ЕЗ. V. 193. Попелиця напала на капусту. Волч. у.
По́пелище, ща, с. 1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу. Рк. Левиц. 2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попели́ще — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився. Шевч. 590.
Попелі́ти, лі́ю, єш, гл. Обращаться въ пепелъ. Кіев. у.
Попельня́, ні́, ж. Мѣсто для ссыпки золы.
Попелю́х, ха́, м. 1) Сказочный герой, получившій свое имя отъ того, что въ молодости сидѣлъ въ золѣ, а затѣмъ совершившій рядъ подвиговъ и сдѣлавшійся царемъ. Звали го попелюхом, бо все у попелі сидів. Драг. 262. 2) Животн. Myoxus glis. Вх. Пч. II. 6.
Попелю́ха, хи, ж. 1) Хохлатый жаворонокъ, Alauda rustica. 2) Тля травяная. Рк. Левиц. 2) = Попелюх 2. Вх. Пч. II. 6.
Попеля́стий, а, е = Попеластий.
По́пенько, ка, м. Ум. отъ піп. О. 1862. IV. 29.
Попеня́, ня́ти, с. Ребенокъ попа, священника. Возив попенят у губерню, — у школу, чи що. О. 1862. VIII. 12.
По́пер, пру, м. Перецъ. Вх. Лем. 453.
Поперва́х, нар. Сперва, сначала. Попервах жили вони гаразд, а потім — Бог його зна. Новомоск. у.
Поперебива́ти, ва́ю, єш, гл. То-же, что и переби́ти, но во множествѣ. Поперебивали їм ноги. Єв. І. IX. 31. Я вашому собаці ноги поперебиваю. Кіев. у. Як уловлять свиню, то ноги поперебивають. Драг. 81. Уже наші жінки і подушки поперебивали. АД. II. 12.
Поперебива́тися, ва́ємося, єтеся, гл. Перебиться (во множествѣ).
Поперебіга́ти, га́ємо, єте, гл. Перебѣжать (о многихъ). Усі поперебігали на цей бік. Борз. у.
Поперебі́лювати, люю, єш, гл. Перебѣлить (во множествѣ).
Поперебіра́ти, ра́ю, єш, гл. То-же, что и перебра́ти, но во множествѣ.
Поперебіра́тися, ра́ємося, єтеся, гл. То-же, что и перебра́тися, но о многихъ. От вони поперебіралися: понадівали на дівчат свою одежу і з дівчат поздіймали і на себе понадівали. Чуб. II. 37.
Поперебо́втувати, тую, єш, гл. Взболтать (во множествѣ).
Поперебо́втуватися, туємося, єтеся, гл. Взболтаться (о многомъ). Молочко гарне було, позастоюване, а поки довезли по цій дорозі, то й поперебовтувалося. Черниг. г.
Поперебо́лювати, люємо, єте, гл. Тоже, что и переболі́ти, но во множествѣ.
Поперебрі́хувати, хую, єш, гл. Переврать (многое). Вона зроду не скаже так, як чула од людей, а все поперебріхує. Харьк. у.
Поперебро́джувати, джую, єш, гл. Перейти въ бродъ (во многихъ мѣстахъ, о многихъ людяхъ).
