Потараба́нити, ню, ниш, гл. 1) Побарабанить. 2) Потащить. Салдат того попа на оберемок, — потарабанив. Драг. 150.
Потара́щити, щу, щиш, гл. Потащить. Вх. Зн. 54.
Пота́рсувати, сую, єш, гл. = Поторсувати. Він мене за груди вхопив та довго потарсував таки. Екатериносл. у.
Потаска, ки, ж. У горшечниковъ: деревянная, рѣдко желѣзная кочерга въ видѣ буквы Т для перегребанія въ горнѣ во время обжиганія. Вас. 179.
Потаска́ти, ка́ю, єш, гл. Потащить. Вона і потаскала його. Мнж. 30. Із бою потаскали в стан. Котл. Ен.
Потасува́ти, су́ю, єш, гл. Поколотить. Було його на вольній або на вечорницях потасують добре, бо таке задьорне було. Кв. Тим же він і сердитий. Добре, що ще не потасував тебе. Се диво, що москаль голодний заснув, не потасувавши хазяйки. Котл. МЧ. 443.
Пота́ти. См. Потавати.
Потату́ритися, рюся, ришся, гл. Прикинуться. Може і справді впився, бо багато він випив, а може й потатуривсь, — його не розбереш, дуже єхидний чоловік був. О. 1862. VII. 40.
Потаха́ти, ха́ю, єш, сов. в. пота́хнути, хну, неш, гл. 1) Тонуть, потонуть, погрузиться. Потах в воду. Вх. Зн. 54. 2) Убывать, убыть. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає. Гол. I. 107.
Пота́ш, шу́, м. Поташъ.
Пота́шня, ні, ж. Поташенный заводъ. Черк. у.
По́твар, ра, м. = Потвора. К. МБ. X. 12. Тепер кругом я потвар сплямувала. К. ХП. 93.
Потве́резу, нар. Въ трезвомъ видѣ. На другий день ми пішли до його уже потверезу і балакали; уже тоді в голові нічого не було. Верхнеднѣпр. у.
Потві́р, во́ру, м. = Потвора? Привезли скриню й перину і молодую княгиню; привезено та потвір у двір; а з того потворочку хорошенько по дворочку: і хліб родить, і товар плодить, і пчілки рояться, по саду сядовляться. Нп. Ум. Потво́рочко.
Потво́ра, ри, об. Уродъ, чудовище. О потворі піякові буду вам співати: марузатий, пелехатий, бридкий, забабраний. Гол. III. 486.
Потвори́тися, рю́ся, ришся, гл. Зариться, желать чего, хотѣть имѣть. Ти ся не потвори на тоту бестію. Гол. II. 427.
Потебня́, ні́, ж. Кожаная лопасть съ каждаго бока сѣдла. Потеб. IV. 14. Ум. Потебе́нька. Мнж. 190. Як сів на коня та вдарив в потебеньку, та поїхав поманеньку. Ном. № 14211. Сап'янці із Торжка новенькі, мальовані потебеньки. Котл. Ен. VI. 56.
Потекти́, течу́, че́ш, гл. Потечь. Чуб. V. 434. Ріки… потечуть. Єв. І. VII. 38.
Потекти́ся, чу́ся, че́шся, гл. Уйти. За панчиком-пройдисвітом потеклась світами. Млак. 106. Німці пошваркотіли та й потеклися. Федьк.
Потеле́нькати, каю, єш, гл. Побренчать, позвонить.
Потеле́пати, паю, єш, гл. Потрясти. Як потелепав і всьо завалив. Гн. I. 36. Сливку потрис, потелепав, та й не впала не їдна. Гн. I. 208.
Потеле́патися, паюся, єшся, гл. Потащиться. Вовчиско… потелепав сі в ліс. Гн. I. 131. Уже кудись потелепалась швендя.
Потели́житися, жуся, жишся, гл. Побрести, потащиться. Потелижився у ліс. Полт. у.
Потели́тися, лимо́ся, лите́ся, гл. Отелиться (о многихъ). Коровочки потелилися. Мет. 341.
Потеліпа́тися, па́юся, єшся, гл. = Потелепатися. Пан махнув рукою, покрутив головою і потеліпавсь далі. О. 1862. IX. 71.
По́темки, нар. Во тьмѣ. Що ви потемки промовили, повидну чутимуть. Єв. Л. XII. 3.
По́темний, а, е. Темноватый.
Потемни́ти, ню, ниш, гл. Ослѣпить. Щоб тебе побило, потемнило на путі, на дорозі і куди ти повернешся лицем своїм! Ном. № 3786.
Потемні́ти, ні́ю, єш, гл. Потемнѣть. Калино-малино, чого потемніла? Нп.
Потемні́шати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться темнѣе.
По́темно, нар. Темновато.
По́темну, нар. Въ потемкахъ. Цього потемну не зробиш.
По́темок, мку, м. Темнота. Оскресни Боян, світлий наш співаче, чому так довго в потемку ночуєш? Федьк. I. 26.
Поте́мрити, рю, риш, гл. Помрачить. Досада і сльози потемрили їх. Мир. Пов. I. 134.
