Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/385

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Поте́мрява, ви, ж. Пасмурная погода; густой туманъ. Вх. Зн. 54.

Потемря́к, ка́, м. Ночная, сумеречная бабочка. Вх. Лем. 454.

Потене́тити, чу, тиш, гл. При покраскѣ: покрыть легкимъ просвѣчивающимъ слоемъ краски. Потенетив сяк-так стіл хварбою. Переясл. у. Позолота така — потенетив та й годі. Переясл. у.

Потента́т, та, м. Властелинъ, властитель, державный государь. Хоть ми собі живем у Січі просто, та нас великі потентати знають. К. Бай. 17. Ненаситні владицтвом потентати. К. ЦН. 163.

Поте́пліти, лію, єш, гл. Потеплѣть. На дворі втихло й потепліло. Левиц. I. 55.

Потеплі́шати, шаю, єш, гл. Сдѣлаться теплѣе. Потеплішає на дворі. Левиц. I. 340.

Потереби́ти, блю́, би́ш, гл. Потащить. Підняв його і геть потеребив за гору. Греб. 381.

Потереве́нити, ню, ниш, гл. Поболтать. Добре ми з ним потеревенили. О. 1862. IX. 61.

Поте́рзувати, зую, єш, гл. Сильно избить. Побив її, потерзував. Зміев. у.

Потерма́нитися, нюся, нишся, гл. Оббиться, обтрепаться. Колеса ся потерманили, треба одмінити колеса. Вх. Лем. 454.

Потерпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Терпнуть. Ой як іде з коршми, то й викрикає, а на мені тіло та потерпає. Чуб. V. 1091. 2) Бояться, дрожать. Всі жиди в страху, кождий потерпає. ЕЗ. V. 200. Я потерпаю за свою дитину: саму покинула, а воно мале. НВолын. у. Ми тут потерпаєм за його, бо ще повіситься. НВолын. у. Злодій їден за другого потерпає. НВолын. у.

Потерпі́ння, ня, с. Терпѣніе. За потерпіння дасть Бог спасіння. Ном. № 2428.

Поте́рпі́ти, плю, пиш, гл. Потерпѣть нѣкоторое время. Поживемо ще, потерпимо ще за гріхи наші на сім світі. Кв.

Потерплі́ння, ня, с. = Потерпіння. Вх. Лем. 454.

Поте́рти. См. Потирати.

Поте́ртися, тру́ся, тре́шся, гл. 1) Потереться. Вже не одна гірлянда на голові потерлася на сіно. Левиц. I. 187. 2) Помяться, побыть въ нерѣшительности. Старости потерлись, пом'ялись, а з хати не йдуть, мов ще чого ждуть. Грин. II. 274.

По́терть, ти, ж. Потертый табакъ, солома и пр., труха. Зірви той цвіт гречаний, висуши його й зітри на потерть. Грин. II. 322.

Потеру́ха, хи, ж. 1) = Потерть. Кіев. Подольск. Волын. гг. 2) Сифилисъ. Шух. I. 45. Ум. Потеру́шка, потеру́шечка. Грин. III. 462. Хоч і риба потерушка, та хороша юшка. Ном. № 13843.

Потерча́, ча́ти, с. Дитя, умершее безъ крещенія. Потеб. III. 59. Ум. Потерча́тко. Гн. I. 168.

Потерчу́к, ка, м. = Потерча. Вх. Зн. 54.

Поте́ря, рі, ж. Порча, вредъ. Він остався на дорозі, бо йому трапилась потеря: упряж порвалась. Борзна.

Потеря́ти, ря́ю, єш, гл. Испортить, сдѣлать вредъ, разорвать, разрушить, разстроить. Мет. 210. Мамо, я собі хатку зробила, а Семен потеряв. Славяносерб. у. Потеряла я віночок через дурний розумочок. Чуб. V. 345. Як так граться, то й хатку потеряєм. Ном. № 3814. Задзвони раненько в суботу, потеряй дівочкам роботу. Грин. III. 474. Потеря́ти дитя́. Произвести выкидышъ. КС. 1893. VI. 75.

Потеря́тися, ря́юся, єшся, гл. Испортиться, разорваться, разрушиться, разстроиться. Ой десь стоїть парочка, любая розмова, ой як третій умішається, то й потеряється. Нп.

Потеса́ти, шу́, шеш, гл. 1) Потесать нѣкоторое время. 2) Обтесать, вытесать (во множествѣ).

По́ти, нар. 1) До тѣхъ поръ. Поти пряла, поки й задрімала. Рудч. Ск. II. 14. Поки щастя плужить, поти приятель служить. Ном. № 2308. До сихъ поръ. І повелів: бурхатимеш от поти, оттут межа твоїм сердитим хвилям. К. Іов. 85.

Потиже́нно, нар. Понедѣльно. Ціни не сказав, почому платитиме Трохимові, чи в день, чи потиженно. Кв.

Потика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. поткну́тися, ну́ся, не́шся, гл. 1) Спотыкаться, споткнуться. Ой поткнувся Нечаїв кінь на малу тичину. Лукаш. 110. Взєвси джурі маленькому коник потикати. АД. II. 86. 2) Показываться, показаться. До батька боюсь і потикаться. Г. Барв. 275. Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, так і попсуємо. Ном. № 2052.

Поти́лиця, ці, ж. Затылокъ. Росчесала чорні кудрі аж на потилицю. Чуб. V. 32. Ум. Поти́личка. Наміточка новенька, потиличка голенька. Грин. III. 309. Ув. Потиля́ка.

Поти́лишник, ка, м. 1) Подзатыльникъ. Геть, пріч, вбірайтесь відсіль к чорту, я вам потилишника дам. Котл. Ен. III. 36. Поти́лишниками нагодува́ти. Нада-