при пастьбѣ, съѣденный сверху (о травѣ). Сильніші вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко, зривають тільки вершки з трави так, що ззаду, котрі вівці слабіші, а паче ягнятка, не можуть пастися, бо поурмленої трави вівця не їстиме. О. 1862. V. Кух. 33.
Пофальшува́ти, шу́ю, єш, гл. Поддѣлать (во множествѣ). К. Кр. 34.
Похаби́тися, блю́ся, бишся, (чогось), гл. Оставлять, покидать. Вх. Зн. 54.
Похава́вкати, каю, єш, гл. Покричать (о перепелѣ).
Похазяйнува́ти, ну́ю, єш, гл. Похозяйничать.
Похалашта́ти, та́ю, єш, гл. Оскопить (многихъ).
Похама́ркати, каю, єш, гл. Побормотать.
Похапа́ти, па́ю, єш, гл. Расхватать. Дочок шляхетських і старшинських козаки собі за жінок силою инших похапали. К. ЧР. 357.
Поха́пни́й, а́, е́. Быстрый въ движеніяхъ, прыткій.
По́хапцем, нар. Поспѣшно, торопливо. Похапцем звінчалися, щоб не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. III. 68).
Похарама́ркати, каю, єш, гл. = Похамаркати.
Похарапу́дитися, джуся, дишся, гл. Попугаться нѣкоторое время (о лошади).
Похарцизува́ти, зу́ю, єш, гл. Поразбойничать.
Похарча́ти, чу́, чи́ш, гл. Похрипѣть.
Похарчи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Похарчувати.
Похарчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Покормиться; постоловаться нѣкоторое время. Дали їй лиш тілько на дорогу, щоб вона мала похарчитися. Чуб. II. 67.
Похарчува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Покормить нѣкоторое время (людей), постоловать. 2) Накормить. Тра похарчувати чоловіка, тра й скотині його щось дати їсти. О. 1862. VI. 97. Він їх файно приймив, похарчував. Гн. I. 81.
По́хва, ви, ж. = Піхва. В похву шаблю не ховаю. Лукаш. 37.
По́хвал, лу, м. = Похвалка. Радом. у.
Похва́ла́, ли́, ж. 1) Похвала; одобреніе. Ми тобі похвалу написали. Г. Барв. 9. 2) Слава, гордость (т. е. то, чѣмъ можно гордиться). Ой спасибі ж тобі, похвало України велика, що ти нас слобонила з сього бесурменського лиха. К. МБ. XII. 280. 3) Суббота 5-й недѣли великаго поста. ЕЗ. V. 208. На похвалу сорока яйцем похвалиться. Ном. № 425.
Похвале́нство, ва, с. Угроза. — роби́ти. Угрожать. Тепер похваленство робе — уб'ю, каже. НВолын. у.
Похвали́ти, ся. См. Похваляти, ся.
По́хвалка, ки, ж. Угроза. Плюньте ви на його похвалки. Мир. Пов. I. 164. Василь на похвалках живе. Черк. у. Похвалки ті нічого не варті. НВолын. у.
Похва́льний, а, е. — ти́ждень. Пятая недѣля великаго поста. Ном. № 425.
Похвальшува́ти, шу́ю, є́ш, гл. = Пофальшува́ти.
Похваля́ти, ля́ю, єш, сов. в. похвали́ти, лю́, лиш, гл. Одобрительно отзываться, отозваться, хвалить, похвалить, одобрять, одобрить. Те, що треба б не похваляти, а ганити. О. 1861. XI. 103. Яка гарна молода! похваляли деякі. Стор. МПр. 77.
Похваля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. похвали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Угрожать (словами), произносить угрозы. Похваляється бити мене. НВолын. у. Він похвалявсь, похвалявсь на Василя, та таки й домостивсь. Черк. у. Яконом похваливсь бити його. Рудч. Ск. I. 167. 2) Сообщать, сообщить, разсказать о чемъ. Похваливсь я йому, а він другому. Кролев. у. Молодиці похваляються, що вона (попадя) обіхідлива з народом. Г. Барв. 132.
Похварбува́ти, бу́ю, єш, гл. Окрасить. НВолын. у.
Похва́т, ту, м. Въ выраж.: на похва́ті. Подъ рукой. Що є в хаті на похваті? — Клямка. ХС. III. 61. Та держить нагаєчку на похваті. Грин. III. 84.
Похвата́ти, та́ю, єш, гл. = Похапати.
По́хватки́й, а́, е́. Скорый, быстрый. Похваткий кінь. НВолын. у.
Похватни́й, а́, е́. Удобоподвижный, удобоносимый, удобный для взятія. Занялась хата — та пожарні бочки похватні — скоро води привезли. Міус. окр.
Похверцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Пощеголять.
Похвилюва́ти, лю́ю, єш, гл. Поволновать.
Похвилюва́тися, лю́юся, єшся, гл. 1) Поволноваться. 2) Взволноваться (во множествѣ).
Похви́ськати, каю, єш, гл. = Похвоськати.
Похвица́ти, ца́ю, єш, гл. Побрыкать нѣкоторое время.
