гнаться. А він як потурнеться за мною! я навтіки. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Потурча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Потуркати.
Поту́рчити, чу, чиш, гл. Отуречить.
Поту́рчитися, чуся, чишся, гл. Отуречиться. АД. I. 233. Потурчився, побусурманився для панства великого. АД. I. 209.
Поту́ха, хи, ж. 1) Пріободреніе? Де в хаті свекруха, там сину потуха, а невістка ходить, як прибита муха. Грин. III. 300. 2) Ви́пити на поту́ху. Выпить въ заключеніе. На потуху випийте четвертуху. Ном. № 11543. Далі глитнув з пляшки на потуху горілки. Стор. МПр.
Потуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. поту́х(ну)ти, хну, неш, гл. Потухать, потухнуть.
Потуши́ти, шу́, шиш, гл. Потушить.
Потьмари́ти, рю́, ри́ш, гл. Помрачить. На святому небі усі звізди потьмарило. АД. I. 194. Половина сонця й місяця у тьму потьмарило. АД. I. 190.
Потьмари́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Помрачиться. Сонце потьмариться. Г. Барв. 522.
Потьо́к, ку, м. Струя, потекъ. Піт котився з їх потьоками. Левиц. Пов. 4.
Потьо́пати, паю, єш, гл. Пойти, шлепая по грязи.
Потьо́патися, паюся, єшся, гл. = Потьопати.
Потьо́хкати, каю, єш, гл. 1) Побиться нѣкоторое время (о сердцѣ): 2) Пощелкать (о соловьѣ).
Потю́пати, паю, єш, гл. Пойти или побѣжать мелкими шажками; побѣжать рысцой. Коні заржали, почувши лугову пашу, потюпали і зникли з очей. К. (ЗОЮР. II. 202). Вовк тоді потюпав у ліс. Драг. 59.
Потя́, тя́ти, с. 1) Птенецъ; цыпленокъ. Вх. Пч. II. 11. Стало потя на ворота та й піє, та й піє. Гол. III. 438. Ум. Потя́тко. А з потятком своїм всю ніч розмовляли. Гол. III. 387. 2) — тата́рське. Чайка. Вх. Пч. II. 15.
По́тяг, гу, м. 1) Влеченіе, побужденіе, стремленіе. У його потяг до танців та до скоків. Рк. Левиц. 2) Доходъ, прибыль. Нема потягу. НВолын. у. 3) Поѣздъ. 4) Ремень у сапожниковъ, которымъ придерживается сапогъ или доска на колѣняхъ. Вас. 161. 5) Длинная и узкая полоса бураковъ или иного посѣва, далеко потянувшаяся въ поле. Рк. Левиц. 6) мн. Потягиваніе. Потяги напали мене. НВолын. у. (Лобод.).
Потя́га, ги, ж. Возка тяжестей? Та ся коняка не до біги, а до потяги: дивіться, які ноги грубі. Канев. у.
Потяга́нка, ки, ж. Женская крытая шуба. Черниг. у.
Потяга́ти, га́ю, єш, сов. в. потягти́, гну́, гнеш, гл. 1) Потягивать, потянуть. Козак сердега люлечку потягає, у кобзу грає-виграває. Мет. 446. 2) Покрывать, покрыть (мѣхъ). Кожух, сукном потягнений. Борз. у. Думаю потягти свою кожушку черкасином. Черниг. у. 3) Ударять, ударить (кого). Мир. ХРВ. 9. Ентел потяг не по охоті Дареса, щоб його він знав. Котл. Ен. II. 19. 4) Стремиться къ чему, желать чего. Парубок дівку любить, а вона за їнчим потігає. ЕЗ. V. 97. Вона єго… щире любила, а він ї не потігав сватати. ЕЗ. V. 96. См. Потягти.
Потяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. потягти́ся, гну́ся, гнешся, гл. Потягиваться, потянуться. Не годиться на людину потягатися, бо вмре. Грин. II. 25.
Потяга́чка, ки, ж. Потягота, потягиванье членовъ. Яка там тебе потягачка напала? ЕЗ. V. 188.
Потя́глий, а, е. Отлогій и длинный. Потягла гора. Могил. у.
Потягти́, гну́, неш, гл. 1) Потянуть. Потягни за кінець, то воно й роз'яжеться. Потягни ломаку до себе. 2) Потащить, повезти. Тут, брате, коні не потягнуть. О. 1861. IV. 57. 3) Потащиться, пойти. ЗОЮР. I. 13. Де ж Ярема? Взявши торбу, потяг у Вільшану. Шевч. 134. Потяг за ворота. Св. Л. З. 4) — за ким. Взять чью сторону. Алв. 111. За нас руку потяг. Сим. 231. 5) См. Потягати 2, 3.
Потягти́ся, гну́ся, нешся, гл. 1) Потащиться. Потяглась і вона за москалями. 2) См. Потягатися.
По́тяжкий, а, е. Тяжеловатый.
По́тяжко, нар. Тяжеловато. НВолын. у.
По́тязь, зі, ж. Длинное озеро, длинное болото. Мнж. 190. Длинныя полосы воды, оставшіяся послѣ разлива на поемныхъ мѣстахъ. Алекс. у.
Потя́кувати, кую, єш, гл. = Натякати. Алекс. у.
Потя́ти, тну́, тне́ш, гл. Изрубить.
Потя́тко, ка, с. Ум. отъ потя.
Поуз, нар. = Повз. Поуз мій двір, ворітечка голубка летіла. Мет. 252. Сади-виногради в воду поринають; поуз берег ясні смуги як срібло сияють. К. Досв.
Поу́рмлений, а, е. Тронутый скотиной
