Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/499

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

44. Прочули про його недолю приятелі його. К. Іов. 6. Він про тебе вже прочув, що ти вернувся. Г. Барв. 178. 2) Чувствовать, почувствовать, предчувствовать. Прочуває непевну правду доразу. МВ. (О. 1862. I. 96). Затріпоталось серденько, лихо прочувало. Млак. 101. Вже я довіжуюся, прочуваю, добродію мій! Якесь хороше та веселе діло маємо. МВ. (О. 1862. I. 94).

Про́чудо, да, с. Диво. Преимущ. въ выраженіи: на про́чудо. На удивленіе, изумительно. Козак прибіравсь на прочудо. АД. I. 168.

Прочумакува́ти, ку́ю, єш, гл. Прочумачествовать.

Прочу́матися, маюся, єшся, гл. Опомниться, очнуться, прійти въ себя, прійти въ чувство. Нехай трохи прочумається. Котл. НП. 385. Еней прочумався, проспався і голодранців позбірав. Котл. Ен. I. 14.

Прочуми́тися, млю́ся, ми́шся, гл. = Прочуматися. Устань, устань, братіку, устань, прочумися, вода в відеречку, братіку, вмийся. Чуб. V. 927.

Прочу́нювати, нюю, єш, сов. в. прочу́няти, няю, єш, гл. 1) Приходить, прійти въ себя. 2) Выздоравливать, выздоровѣть, оправиться отъ болѣзни. Пані почала прочунювати, їсть як слід і по хазяйству пройдеться. О. 1862. X. 15.

Прочу́нятися, няюся, єшся, гл. = Прочуняти. Насилу прочунявся. Шевч. 300.

Прочу́стрити, рю, риш, гл. Задать трепку.

Прочу́ти. См. Прочувати.

Прочути́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Устань, устань, милая, прочутися. Чуб. V. 52. Пила вона нічку, пила вона другу, а на третю нічку прочутилася. Мил. 119.

Прочуха́н, на, м. прочуха́нка, ки, ж. Трепка, потасовка. Дали нам греки прочухана і самого Енея пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Ой там на долині жуки бабу повалили і сорочку зняли, прочуханки дали. Чуб. V. 1128.

Прочу́хатися, хаюся, єшся, гл. = Прочуматися. Як ото трохи прочуняли і прочухались, Гоцопуп обізвався до їх. Стор. МПр. 163.

Прочухра́ти, ра́ю, єш, гл. Прогнать. Прочухрать з двора. Греб. 347.

Прочха́тися, ха́юся, єшся, гл. Прочихаться, вычихаться. Понюхав табаки, прочхавсь, протер очі полою. Кв.

Проша́к, ка́, м. Попрошайка; нищій. Шух. I. 33. Але ото приходить до неї прошак, просить подати йому, що ласка її, вона йому і дала цибулю. Брацл. у.

Прошамоті́ти, мочу́, ти́ш, гл. Прошелестѣть.

Прошапова́лити, лю, лиш, гл. Пробыть шерстобитомъ.

Проша́статися, таюся, єшся, гл. Прошмыгать извѣстное время.

Прошати́ритися, рюся, ришся, гл. Промотаться. Був колись багатий пан, а тепер прошатиривсь. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Прошаткува́ти, ку́ю, єш, гл. Проработать, шинкуя капусту.

Прошве́ндяти, дяю, єш, гл. Прошляться. Прошвендяли заробітчане цілий тиждень. Мир. ХРВ. 156.

Прошевцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Пробыть сапожникомъ.

Прошелесті́ти, щу́, сти́ш, гл. Прошелестѣть.

Прошели́ти, лю́, ли́ш, (прошилити?), гл. Просунуть, продвинуть въ отверстіе. Відхилив кватирьку та прошелив руку в вікно, та й достав. Новомоск. у. (Залюбовск.).

Прошепота́ти, чу́, чеш, прошепоті́ти, чу́, ти́ш, прошепта́ти, пчу́, чеш, гл. Прошептать. Може серце яке лихо тихо прошептало. Шевч. 334.

Про́шив, ву, м. Въ выраженіи: у про́шив. Прошивая насквозь, продѣвая насквозь. Як виведеться стінка (очеретяна), то.... окрепляється дідами, прикрученими в прошив дерезою або пареним тонким тереном. О. 1862. V. Кух. 29.

Про́шивка, ки, ж. Воротникъ въ женской сорочкѣ, также въ кептарі. Шух. I. 15, 122.

Прошива́ти, ва́ю, єш, сов. в. проши́ти, ши́ю, єш, гл. 1) Прошивать, прошить. 2) Пронзать, пронзить. Коли втече від гострого заліза, то мідний лук прошиє його наскрізь. К. Іов. 45.

Прошива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. проши́тися, ши́юся, єшся, гл. 1) Прошиваться, прошиться. 2) Проникать, проникнуть, пролѣзть. Я вночі сюди прошилась, ніби муха. Греб. 341.

Прошитє, тя, с. Родъ вышивки. Шух. I. 155, 156.

Проши́ти, ся. См. Прошивати, ся.

Прошкандиба́ти, ба́ю, єш, гл. Проковылять, хромая.

Прошке́питися, плюся, пишся, гл. =