Річи́ще, ща́, с. Русло, прежнее русло рѣки. Черк. у. КС. 1885. XI. 538.
Рі́чка, ки, ж. Рѣка, рѣчка. Ворскла річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. Ум. Рі́ченька, рі́чечка.
Річкови́й, а́, е́. Относящійся къ рѣчкѣ, рѣчной. Слобода наша над самою лукою річковою на п'яти горах стоїть крейдяних. МВ. II. 74. Річкова вода.
Рі́чний, а, е. Годовой. Річна плата. Левиц. I. 214.
Річни́стий, а, е. Рѣчистый. Борз. у.
Рі́чно, нар. Въ годъ. Плачу два карбованці річно.
Річня́к, ка́, м. О скотѣ: годовалый, однолѣтокъ. Вх. Пч. II. 7.
Ріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ріши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Лишать, лишить. А жінка й діти? Адже ти їх усього рішив. Кв. II. 33. 2) Терять, потерять, лишаться, лишиться. Ой не прибуду скоро, жизнь свою рішу. Чуб. V. 641. Поки дійшов додому, то чисто всі гроші рішив. Кобел. у. 3) Рѣшать, рѣшить. Вас розсудила палата, рішили отамани і війсковий суддя. Стор.
Ріша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. ріши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Лишаться, лишиться. Шляхтич за гонор вуха рішивсь. Ном. № 4211. За більшим поженись, то й того рішись. Ном. № 4829. Оксано! жалко мені тебе рішатись. Кв. I. 226. Ума́ ріши́тися. Сойти съ ума. МВ. (О. 1862. I. 103). Душі́ ріши́тися. Потерять жизнь 2) Уславливаться, условиться, уговориться. З попом же ти уже рішився? Багацько він з тебе злупив? (за вінчання). Алв. 16.
Рішений, а, е. Сложенный складками. Рішена перемітка. Шух. I. 133. Рішений фартух. Вх. Зн. 60.
Рішине́ць, нця́, м. 1) Рѣшеніе, опредѣленіе, приговоръ. Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне. Кобел. у. Почула рішинець. Алв. 11. 2) Конецъ. Тут тобі й рішинець. Черк. у.
Ріши́ти, ся. См. Рішати, ся.
Рішня́к, ка, м. = Річняк. Був у мене баранець рішняк, та вовк задавив клятий. Канев. у. Ум. Рішнячо́к.
Рі́ща, щі, ж. Валежникъ. Каменец. у. Ум. Рі́щечко. Які там дрова — ріщечко саме. Каменец. у.
Рі́яти, рі́ю, єш, гл. О пчелахъ: роиться? Ой не рій, не рій, яра пчілонько, у бору. Рк. Макс.
Роб, ба, м. 1) Работникъ. Поглянь бо, серце, що тамечки роби мої роблять. Староб. у. 2) Невольникъ, арестантъ. Угор. 3) Каждый изъ пары играющихъ въ игрѣ роби. Ив. 55. 4) Образь, способъ, манеръ. Констатуючи факти робом широкої історичньої критики. К. Кр. 37. Роби́ти, ходи́ти яки́м, чиї́м ро́бом. Дѣлать какимъ либо образомъ, способомъ, манеромъ, дѣлать по чьему либо способу, образу. К Бай. 47. Не всі ми його робом ходимо. К. (О. 1862. III. 23). Пора.... про Україну робом иншим дбати. К. Бай. 68. А така думка, що нехай люде його робом роблять, то усе добре буде. МВ. II. 131. Ти мене слухай, а своїм робом не ходи. ЗОЮР. I. 147. Ходи́ти пра́вим, лихи́м ро́бом. Дѣйствовать справедливо, дурно. А хто правим ходить робом, того милуй. К. Псал. 13. І я їх покинув на волю їх серцю; нехай собі ходять лихим своїм робом. К. Псал. 190.
Ро́ба, би, ж. Трудолюбивая, работящая. Найміть цю жінку, вона і видоє, і їсти зварить, і вимиє — така роба, що нема вже що й казати. Могил. у.
Роба́к, ка́, м. Червь, червякъ. Робак вліз у хрін та й думав, що вже немає солодчого коріння. Ном. № 9461. Ум. Робачо́к.
Роба́цтво, ва, с. соб. Черви. Забуде їх те лоня, що пестило, робацтво їх обійме під землею. К. Іов. 54.
Робачо́к, чка́, м. Ум. отъ робак.
Роби́на, ни, ж. Рябина. Сховай мене, брате, вірний товаришу, в вишневім саду, в вишневім садочку, на жовтім пісочку, під робиною. Нп. Ум. Роби́нонька, роби́ночка.
Роби́ти, блю́, биш, гл. 1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить. Ном. № 5157. 2) Работать. Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Ном. № 482. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити. Чуб. 3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027. 4) Свої́м бо́гом роби́ти. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить. 5) Роби́ти во́лю. Исполнять желаніе. 6) Роби́ти зві́стку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам
