О́пал, лу, м. 1) Отопленіе, топливо, дрова. Чуб. VII. 383. Там йому дають кімнату геть зовсім з опалом, з світлом. Уман. у. 2) Вспыльчивость, горячность. З о́палу. Сгоряча. Як загорілась хата, я вбіг та з опалу не знаю, за що хвататися. Міусск. окр. З опалу не побачив, хто там був. См. З-опалу.
Опала́ти, ла́ю, єш, гл. Очистить ошелушенное зерно отъ шелухи, сора и пыли: зерно всыпается въ корытце, которое потомъ двигаютъ туда и сюда — весь соръ отлетаетъ. Вх. Зн. 44. См. Палати. Сами дівки крупи мелют, сами й опалают. Гол. II. 299.
Опала́чка, ки, ж. Корытце, посуда въ которыхъ палають зерно. Вх. Лем. 444.
Опа́лий, а, е. Опавшій.
Опа́лини, лин, ж. мн. Шелуха, соръ, отдѣляющіеся отъ зерна, когда его палають. Вх. Зн. 44.
Опали́ти, ся. См. Опаляти, ся.
Опа́лка, ки, ж. 1) Мѣшокъ для кормленія лошадей въ дорогѣ овсомъ, — подвѣшивается къ мордѣ лошади, у отверстія его, въ края зашиты двѣ палки. Рк. Левиц. Хотин. у. 2) Корзина, плетенка. 3) = Опалачка. Желех.
Опа́лубити, блю, биш, гл. Хватить палкой, ударить. Черном.
Опалю́х, ха, м. Обгорѣлое дерево въ лѣсу, обгорѣлый пень. Вх. Лем. 448.
Опаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. опали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Обжигать, обжечь. 2) Отоплять, отопить.
Опаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. опали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Обжигаться, обжечься, опаливаться, опалиться. Десь він по винницях, по броварнях валявся, опалився, ошарпався, обідрався. ЗОЮР. I. 202. 2) Загорать, загорѣть.
Опа́морочитися, чуся, чишся, гл. Потерять сознаніе.
Опам'ята́тися, та́юся, єшся, гл. = Опам'ятуватися.
Опам'ятува́тися, ту́юся, єшся, гл. Прійти въ сознаніе, очнуться. Єв. Л. XV. 17. Голова у мене закрутилась, не опам'ятувався, як він мене і на сей світ виніс. Стор. МПр. 48.
Опанува́ння, ня, с. Овладѣніе, захватъ.
Опанува́ти, ну́ю, єш, гл. Овладѣть, завладѣть; охватить. От як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. I. 299. І пустиню опанують веселії села. Шевч. Опанував страх. Нехай тебе опанує лихая година. Харьк. г. Завзятість всіх опанувала. Котл. Ен. V. 68.
Опанува́тися, ну́юся, єшся, гл. Воцариться, овладѣть властью.
Опанча́, чі́, ж. Епанча, родъ верхней одежды. Гол. I. 7. Гол. Од. 18, 45. Чуб. VII. 419. Ой скину я опанчу, тобі ніжки заверчу. Нп.
Опанчи́на, ни, ж. Епанча, плохая епанча. Опанчина рогожовая, поясина хмельовая. Мет. 377.
О́пар, ру, м. 1) Испареніе. Рк. Левиц. 2) Ночной мотылекъ — phalaena. Вх. Уг. 256.
Опа́ра, ри, ж. Опара для печенія хлѣба.
Опара́ти, тів, м. мн. Облаченіе священника. Св. Л. 108.
Опа́рити, ся. См. Опарювати, ся.
Опарка́нити, ся. См. Опарканювати, ся.
Опарка́нювати, нюю, єш, сов. в. опарка́нити, ню, ниш, гл. Обносить, обнести заборомъ. Желех.
Опарка́нюватися, нююся, єшся, сов. в. опарка́нитися, нюся, нишся, гл. Огораживаться, огородиться. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось. К. Хм. 97.
Опа́рювати, рюю, єш, сов. в. опа́рити, рю, риш, гл. 1) Обваривать, обварить кипяткомъ, опарить. Кричить як опарений. Ном. № 2384. 2) Опа́рює лід. Растаетъ у береговъ. Мнж. 187.
Опа́рюватися, рююся, єшся, сов. в. опа́ритися, рюся, ришся, гл. Обвариваться, обвариться. Опарився, як муха на окропі. Ном. № 1821.
О́парь, рі, ж. о́парь, ря, м. 1) Незамерзающее мѣсто на болотѣ. Вас. 207. 2) Промоина, продушина во льду. Сим. 119, 147. Мнж. 187.
О́пас, су, м. Небольшое мѣсто для пастбища въ саду или огороженномъ лугу.
Опаса́ння, ня, с. 1) Опоясываніе. 2) Сплошная крытая галлерея вокругъ церкви. Липов. у. Шух. I. 116. См. Басань.
Опасати, ся. См. Опасувати, ся.
Опа́систий, а, е. Жирный, толстый, тучный. Борз. у. К. ЧР. 90.
Опа́ска, ки, ж. Опасеніе. Без опаски спать лягли. Чуб. V. 1051.
Опаску́джувати, джую, єш, сов. в. опаску́дити, джу, диш, гл. = Обпаскуд-
