Омшани́к, ка́, м. Помѣщеніе для храненія ульевъ съ пчелами въ зимнее время.
Омши́ти, шу́, ши́ш, гл. Заткнуть мхомъ щели между бревнами въ стѣнахъ. Вх. Лем. 443.
Ом'ясну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Ошибиться. Вх. Зн. 43.
Он, нар. Вонъ, вотъ. Он глянь! Шевч. Он що, сестрице, я тобі скажу. Рудч. Ск. II. 156. Так он з якої се причини. Ном. Он-о́н, он-он-о́н. Вонъ тамъ.
Онавісні́ти, ні́ю, єш, гл. Надоѣсть. Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок, — надокучило! МВ. II. 89.
Она́гр, ра, м. Онагръ, дикій оселъ.
Она́да, ди, ж. Приманка. Угор.
Она́джити, джу, джиш, гл. = Оначити. Вх. Зн. 44.
Она́кий, а, е. Иной. Вх. Лем. 443. І така, і онака, і геть-пріч пішла, і знов сюди поступай. МВ. (О. 1862. III. 41).
Она́чити, чу, чиш, гл. Иначе дѣлать, измѣнять. Желех. Она́чит. Ни то, ни се дѣлаетъ. Она́чи з ним. Поговори съ нимъ. Вх. Зн. 44.
О́нде, нар. Вонъ тамъ. Він онде в шафі, але його відтіль трудно нам достати. Чуб. Ум. О́ндечки. Левиц. I. 100.
О́ндека, о́ндечка, нар. = Онде. Вх. Зн. 44.
Оне́, оне́є, мѣст. Это. Употр. въ выраж. не оне́, не оне́є въ знач. не хочетъ (этого): Та і Тетяна нишком плаче, а до роботи не оне. Алв. 9. Хоть чоловік і не онеє, коли же жінці, бачиш, теє, так треба угодити їй. Котл. Ен. III. 47.
Онемощі́ти, щі́ю, єш, гл. 1) Обезсилѣть, изнемочь. Як цілий день у спеку попокосиш, то й онемощієш. Волч. у. 2) Обѣднѣть. Був багатий сильно Шкварій, а тепер онемощів. Волч. у.
О́ниж, нар. = Аж. Вх. Зн. 44.
О́ник, ка, м. Нуль. Кон. Ар. 2. Св. Л. 20.
Онімі́ти, мі́ю, єш, гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій оніміє. Шевч. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234.
Оно́, нар. Только, лишь. Чуб. II. 78. Чи всі дівки в танки йдуть? Оно нема одної Марусі молодої. Чуб. III. 36. В хаті тихо, оно діти сопуть. Драг. 63.
Онови́ти. См. Оновляти.
Оновле́ння, ня, с. Обновленіе. Може чаєш оновлення? Шевч.
Оновля́ти, ля́ю, єш, сов. в. онови́ти, влю́, ви́ш, гл. Обновлять, обновить. Твою надію оновить. Шевч.
О́ногди, нар. Недавно, намедни. Вх. Зн. 44. А чи бачили тоті пістолета, що мені бадіка оногди з-за гори винесли? Федьк.
Оногдивай, нар. 1) = Оногди. 2) Позавчера. Вх. Лем. 444.
Онудні́ти, ні́ю, єш, гл. Заскучать, сидя без работы.
Ону́к, ка, м. 1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 583. 2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. Ону́чок. Грин. II. 128.
Ону́ка, ки, ж. 1) Внука, внучка. Тепер сиди у запічку, колиши онуку. Чуб. V. 1187. 2) Бабы повитухи называютъ такъ дѣвочекъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Мил. 17. Ум. Ону́чка, ону́чечка.
Ону́ча, чі, ж. 1) Онуча, портянка. Чуб. VII. 419. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі. Нп. 2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Вх. Лем. 444. Ум. Ону́чка, ону́чечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо. Грин. III. 430.
Онуча́, ча́ти, с. Внучекъ. Золотого Тамерлана онучата голі. Шевч. Ум. Онуча́тко. Г. Барв. 125.
Ону́чечка, ки, ону́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ онука. 2) Ум. отъ ону́ча.
Ону́шник, ка, м. Тряпичникъ. Черниг.
Онци́христ, та, м. = Анцихрист.
Онь, нар. = Ониж. Вх. Зн. 44.
О́пад, ду, м. = Ожелест. Вх. Уг. 256.
Опада́ти, да́ю, єш, сов. в. опа́сти, опаду́, де́ш, гл. 1) Опадать, опасть. Ой на дубі кучерявім широкий лист опаде. Мет. 15. Вітер повіє, сонце пригріє, роса опаде. Чуб. V. 180. 2) Нападать, напасть, наброситься со всѣхъ сторонъ. Г. Барв. 447. Отсе біда мене опала з тими чужоземцями! Св. Л. 173. Лихі, худі собаки опали санки. Левиц. I. 230.
О́падка, ки, ж. Впадина, углубленіе. Лебед. у. На опадці гарне жито роде. Черниг. г.
Опазоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Обвариться щелокомъ. Вх. Зй. 44.
Опак, нар. 1) Назадъ. 2) Навыворотъ, наоборотъ.
Она́костити, щу, стиш, гл. Опакостить, обгадить. Як опакостить голову летуча мита, то буде лисина. Чуб. I. 55.
